1. Новини Закарпаття
  2. >

"Шкільні теракти": чому відбуваються ці трагедії і чи захищені від терактів українські школи, - РБК

24.05.2021 21:08 Аналітика

Відповідальність за безпеку в навчальних закладах лежить на їх керівниках і на місцевих органах влади заявили в міністерство освіти і науки.

Відповідальність за безпеку в навчальних закладах лежить на їх керівниках і на місцевих органах влади заявили в міністерство освіти і науки.

Далі подаємо вам оригінал статті від видання РБК-Україна:

У Росії почастішали випадки масових розстрілів у навчальних закладах. Останній – вбивство в гімназії Казані дев'яти школярів і вчителів минулого тижня. Чому відбуваються ці трагедії і чи захищені від терактів українські школи.

Стрілянина в гімназії в російській Казані сталася вдень 11 травня. Колишній учень цієї школи Ільназ Галявієв підірвав у будівлі бомбу і відкрив стрілянину з мисливської зброї. Від рук терориста загинули дев'ять осіб, ще два десятки школярів і вчителів отримали поранення.

Трагедія сталася через два з половиною роки після масового розстрілу учнів коледжу в Керчі (окупований Росією Крим) і обіцянок російської влади посилити охорону навчальних закладів, а також врегулювати питання вільного обігу зброї. Підліток, який убив 20 осіб у Керчі, перед цим легально придбав помпову рушницю.

"Епідемія" таких збройних нападів почалася з квітня 1999 року після інциденту в американському Колумбайні (штат Колорадо). Тоді двоє учнів місцевої школи, озброївшись вогнепальною зброєю і саморобними бомбами, вбили 13 осіб.

Після трагедії в Колумбайні напади на школи, дитячі садки та вищі навчальні заклади почали відбуватися як в США, так і по усьому світі з лякаючою регулярністю. Найкривавіші з них - це розстріл 27 осіб 14 грудня 2012 року в початковій школі Сенді-Хук (штат Коннектикут), загибель 33 учнів Вірджинського політехнічного інституту в квітні 2007 року і напад на школу в Паркленді (штат Флорида) 14 лютого 2018 року. В останньому випадку загинули 17 учнів і співробітників установи.

Після початку російської агресії охорона освітніх установ в Україні була посилена. Але основний акцент влада зробила на превенцію і профілактичну роботу зі школярами. Обмежені фінансові ресурси поки не дозволяють забезпечити всі школи фізичною охороною і необхідною апаратурою. Найчастіше вирішення питання з їх безпекою перекладають на плечі батьків.

Профілактика замість охорони

Відповідальність за безпеку в навчальних закладах лежить на їх керівниках і на місцевих органах влади, заявило Міністерство освіти і науки (МОН) у відповіді на запит РБК-Україна.

Ключовий чинник безпечного перебування дітей у школах - обмеження входу туди сторонніх осіб. Оплата послуг охорони, встановлення відеокамер та пропускних систем передані на рівень місцевої влади та "органів батьківського самоврядування", наголошують у МОН.

"Протягом останніх років з ініціативи керівників шкіл та за згодою батьківської громадськості такі системи встановлені у багатьох міських навчальних закладах", - сказано у відповіді на запит видання.

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов констатує, що через сім років після початку російської агресії багато питань забезпечення безпеки шкіл в Україні так і залишаються невирішеними. По-перше, вважає він, необхідно більше уваги приділяти просвітницьким програмам з безпеки, а також кампаніям проти булінгу. Крім того, слід запровадити навчання правилам надання першої допомоги.

"Це все речі, які не потребують додаткових фінансових коштів, але є питання більш серйозні – це фізичний захист приміщень освітніх установ. І тут є велика проблема, тому що це все вимагає коштів. А вони повинні виділятися, перш за все, з місцевих бюджетів", – пояснив омбудсмен у бесіді з РБК-Україна.

Бюджети міст і сіл часто не можуть покрити всіх витрат на якісний захист шкіл. Наприклад, навіть у Києві вдалося у всіх школах встановити тільки "тривожні кнопки" і камери відеоспостереження.

Поруч з деякими, особливо "проблемними" школами, також чергує Муніципальна охорона. Заступник голови КМДА Валентин Мондрієвський запевняє, що у планах столичної влади на поточний рік поширити таке чергування на всі школи. Крім того, планується оснастити навчальні заклади сигналізацією з датчиками руху. Але встановлювати рамки металодетекторів на входах до шкіл чиновник не вважає за необхідне.

Що ж стосується поліції, поки правоохоронці в пріоритетному порядку реагують на виклики "тривожних кнопок" зі шкіл, а також відправляють на профілактичні уроки ювенальних поліцейських. Але в деяких випадках приватна охорона і адміністрація шкіл відмовляються пускати "ювеналів" на уроки, мотивуючи це тим, що такі заняття вони можуть "і самі провести", кажуть співрозмовники видання в поліції.

У Нацполіції не під запис кажуть, що нічого не можуть вдіяти в ситуації, що склалася. Там нарікають, що забезпечити охорону всіх шкіл їх силами, посадивши в кожен навчальний заклад хоча б по одному поліцейському, у відомства немає можливості. Крім того, за словами співрозмовника РБК-Україна в Нацполі, безпека всередині шкіл – це все ж зона відповідальності МОН і місцевої влади, а не правоохоронців.

У свою чергу, міністр освіти і науки Сергій Шкарлет заявив РБК-Україна, що це питання вже вирішується і є позитивні зрушення.

"За кожною школою закріплено поліцейського, ми підписали відповідний меморандум з ювенальної поліцією", - сказав він, зазначивши, що мова йде не про "поліцейський нагляд", а скоріше про профілактику порушень серед учнів.

Самозахист шкіл

За фактом же часто всі питання, пов'язані з безпекою навчального процесу, лягають на плечі батьків і адміністрації шкіл. І навіть в межах столиці є велика різниця в рівні охорони шкіл, не кажучи вже про провінційні навчальні заклади і сільську місцевість.

Мама першокласниці Дар"я, яка проживає на столичній Оболоні, розповідає, що на початку навчального року в їхній школі з усіх батьків збирали гроші на охорону, а потім уклали договір з приватною фірмою, чиї співробітники тепер охороняють вхід до навчального закладу.

Людмила з Троєщини, чия дитина також навчається в першому класі, каже, що гроші з батьків на охорону у них за рік не збирали. Проте в школі встановлені відеокамери, а на всіх виходах сидять охоронці, які не пропускають сторонніх осіб, в тому числі і батьків.

Сергій Горбачов звертає увагу, що на рівні закону питання охорони навчальних закладів взагалі врегульовано слабо. Наприклад, на час карантину було заборонено пускати в школу батьків учнів. Цю норму МОЗ скасував тільки в кінці квітня після наполегливих прохань омбудсмена.

Питання пропуску осіб в навчальні заклади поки що також не врегульоване. Шкільний черговий може сподіватися тільки на свідомість і адекватність батьків, які прийшли за своїм чадом. Горбачов, який сам працював директором столичної школи №148, каже, що іноді батьки просто ігнорують вимоги чергових представитися і пояснити мету свого візиту.

"Проблема в тому, що перевірка осіб на вході в освітній заклад не передбачена чинним законодавством", – визнає омбудсмен.

Через мізерні фінанси місцевих бюджетів деякі освітні установи почали активно залучати грошову допомогу від батьків учнів. Але найчастіше це незаконно. Добровільні благодійні внески батьків, як пояснив Сергій Горбачов, можуть надходити тільки на офіційні спецрахунки шкіл. Але 90% українських загальноосвітніх навчальних закладів їх не мають.

І в такому випадку, якщо слідувати букві закону, договір на охорону школи може укласти тільки районне управління освіти, в підпорядкуванні якого знаходиться школа. Збір грошей школою з батьків на відеоспостереження або охорону є порушенням закону, підкреслює омбудсмен.

"Такий варіант абсолютно незаконний, абсолютно корупційний, який підставляє дуже багатьох людей і не несе ніякої відповідальності. Це коли так звані "батьківські комітети", які, до речі, взагалі-то скасовані, укладають якісь договори з якимись організаціями про охорону. І це, кажучи юридичною мовою, абсолютно нікчемні договори", – заявив він.

Горбачов зазначив, що "батьківські комітети" не мають ніякого юридичного статусу, а значить, незрозуміло, хто відповідатиме у разі неправомірних дій охорони школи. За все, що відбувається в школі, відповідає тільки керівник школи, підкреслює співрозмовник.

"Питання фізичної охорони шкіл і питання запобігання, не дай Бог, можливих терактів дуже складне і, на жаль, багато ще чого треба зробити в цьому напрямку", - резюмував він.

Мотивація злочинця

Говорячи про причини масових розстрілів у школах, слід аналізувати не тільки поведінку підлітка - вбивці, а й брати до уваги більш широкий контекст, говорить РБК-Україна дитячий психолог, керівник психологічної служби в одній з приватних шкіл Києва Оксана Демура.

Наприклад, трагедії в Казані і Керчі, на її думку, вказують на те, що в російському суспільстві і на окупованих нею територіях підтримується енергія ненависті проти "іншого". До соціальних факторів, які це підтверджують, вона відносить і доступність зброї, і формування образу ворога, і деструктивне святкування "дня перемоги", коли дітей наряджають у військову форму, навчають танцям і пісням військового періоду. Саме такий підхід зайняв місце культивації ідеї цінності збереження миру, розмов про "уроки війни" і про культуру пам'яті.

Поведінка школяра, який бере в руки зброю, однозначно може класифікуватися як девіантна (відхилення від загальноприйнятих норм, - ред.), а сама особистість цієї людини може вимагати психіатричної експертизи, підкреслює експерт.

За її спостереженнями, в пострадянському суспільстві батьки і вчителі рідко помічають стани, при яких дитину або підлітка слід обстежити у психіатра. Тим часом, статистика показує, що кількість психіатричних розладів серед дітей з кожним роком зростає в геометричній прогресії.

"Коли дитина росте в середовищі, де її не розуміють, у чомусь звинувачують. Де вона не може виразити себе і не може отримати підтримку. Якщо це середовище не про здорові відносини і міцну надійну прихильність. Якщо в сім'ї багато насильства, абьюза, пасивної і деструктивної агресії, то таке середовище саме по собі буде визначатися як травмуюче", – зазначила психолог.

У подібних ситуаціях одні підлітки намагаються піти від такої реальності і "занурюються" в ігрову, наркотичну або алкогольну залежність, підкреслює вона. Інші - шукають можливості помститися оточуючим їх "кривдникам", а потім знищити себе фізично. При цьому вчасно надати допомогу такій дитині в Україні досить важко.

"Проблема, з якою зіткнулася особисто я: навіть маючи всі необхідні знання і підозрюючи в поведінці дитини психологічні відхилення, шкільний психолог не має юридичного права направляти дитину на обстеження або рекомендувати консультацію у психіатра. Всі такі рекомендації здійснюються виключно завдяки довірчим відносинам з батьками", - сказала Демура.

Звичайно, коли підліток говорить про суїцид, про вбивство інших людей важливо бити тривогу, підкреслює психолог. До таких заяв важливо завжди в 100% випадків ставитися вкрай серйозно, навіть якщо дитина пожартував. І при спілкуванні з таким підлітком також слід максимально дотримуватися його прав і конфіденційністі, каже Оксана Демура.

***

Випадки терактів і розстрілів у школах шокують обивателя. Ці злочини відразу "беруться на особливий контроль" серед політиків і правоохоронців. Але, як показує практика, тільки посилення охорони навчальних закладів і посилення контролю за підлітками не може вирішити проблему. Змін потребує саме суспільство, де свідомо чи несвідомо насаджується культ агресії та насильства, в якому діти завжди будуть першими жертвами.

Читайте на ГК:Цього літа вартість електроенергії подорожчає у два рази
Читайте на ГК:У 12 регіонах України призупинили вакцинацію
Читайте на ГК:Курси валют на 24 травня: гривня мінімально зміцніла
Цей матеріал також доступний на таких мовах:Російська
загрузка...