Як динозаври займалися сексом

Питання, як спарювалися динозаври, не дає спокою поколінням палеонтологів. Експерти пропонують доволі химерні гіпотези того, як розмножувалися найбільші ящери Землі.

Динозаври населяли нашу планету протягом 150 мільйонів років, поки не вимерли близько 66 мільйонів років тому. Ці тварини надзвичайно різнилися у розмірах та вигляді, але оскільки вони існували так довго, вони вочевидь успішно розмножувалися, повідомило ВВС.

Але як саме вони це зробили?

Самиць і самців динозаврів розрізнити було досить складно - вони були приблизно однакового розміру. Лише в останні роки вченим вдалося виявити кілька представниць жіночої статі.

Допомогло в цьому дослідження кістковомозкової тканини, яка зменшується в масі, коли в тілі самки утворюються яйця.

Ми не маємо скам'янілих дітородних органів динозаврів, тому що й чоловіча, й жіноча репродуктивні системи утворені з м'яких тканин, які розкладаються з часом. Звісно, ми також не маємо й скам'янілих свідчень пари динозаврів, заскочених у момент спарювання.

Утім, спостереження за найближчими родичами динозаврів дозволяють зробити деякі припущення.

Птахи та крокодили розмножуються за допомогою клоаки - універсального отвору, який використовується для сечовипускання, дефекації та розмноження.

Більшість птахів розмножуються через акт, який має не надто приємну назву "поцілунок клоаки". Тварини притискаються одна до одної, й сперма з клоаки самця потрапляє в клоаку самки, що призводить до запліднення.

Можливо, динозаври робили так само, а тому потреби в зовнішніх статевих органах у них не було.

Але для цього партнерам потрібно було буквально "злитися" одне з одним. Динозаври меншого розміру, як-от Куліндадромеус, могли робити це так, як роблять крокодили. Самка присідає і відводить хвіст убік, а самець забирається на неї, скручуючи нижню частину живота і притискаючи таким чином клоаки.

Динозаври, які пересувалися на двох ногах, мали також якось балансувати протягом статевого акту. Дослідники вважають, що, наприклад, тиранозавр міг триматися за спину самки своїми крихітними верхніми кінцівками. Або вони займалися справою, сидячи.

Але як це відбувалось у гігантських динозаврів? Це досить непросте завдання, якщо у вас кремезний мускулистий хвіст, який прикриває усі життєво важливі органи, як-от у диплодока.

Цей величезний хвіст також складав значну частину їхньої ваги, яка могла досягати 80 тонн. Чи не розчавить у пориві пристрасті такий гігант свою партнерку?

Є гіпотеза, що ці динозаври спарювалися зазвичай на мілководді, адже у воді легше втримувати рівновагу.

Проте інші експерти зауважують, що якщо тварина могла витримати вагу свого тіла, то вона цілком могла встояти й під час недовгого акту спарювання. Хвіст самка диплодока вочевидь відводила вбік, так само як це роблять крокодили, а самець притискався до неї з іншого боку.

А як бути, якщо ваше тіло вкрите потенційно смертельними шипами або колючками (як у моторошного на вигляд кентрозавра)? Якщо під час спарювання самець ризикує пошкодити свої дітородні органи, а то й загинути?

Вчені припускають, що самка кентрозавра могла лягати на бік, або обидва партнери ставали спиною одне одного. Не надто романтично, зате практично.

Дослідників також цікавить, для чого у деяких видів динозаврів були дивні відростки на тілі, як-от шипи трицератопса. Чи пов'язані вони із репродуктивною функцією або їхнє єдине призначення - оборона?

Спостереження за сучасним світом тварин допомагає відповісти на це питання.

Деякі фізичні особливості могли слугувати для приваблення партнера та відлякування конкурентів. Комір навколо голови, роги та довгі шиї динозаври могли використовувати під час залицяння, як це роблять, наприклад, павичі.

Що краще себе представиш, то більші шанси заволодіти увагою самиці. Такі відростки могли також свідчити про стан здоров'я потенційного партнера. Що сильніша особина, то більшу кількість партнерів вона може привабити.

Такі "прикраси" динозаври могли також використовувати для селекції. Довга шия брахіозаврів, напевно, допомагала їм у битвах з конкурентами (як це відбувається й у сучасних жирафів).

А рогаті ящери, як-от пахіринозавр, билися своїми приголомшливими рогами, як це роблять їхні нащадки барани та олені.

Удосконалені методи дослідження, програми, які дозволяють детально змоделювати поведінку тварин та нові знахідки скам'янілостей розширюють наше уявлення про динозаврів та їхні інтимні звички.

Але багато питань все одно залишаються без відповіді.

Чи був у самців динозаврів пеніс чи вони все ж таки розмножувалися за допомогою клоаки? Як таким величезним істотам вдавалося ефективно транспортувати кров у всі необхідні зони? Як вони виховували своє потомство?

Поки у якомусь Парку Юрського періоду не клонують декілька видів доісторичних плазунів (а ми пам'ятаємо, чим це завершилося), ми ніколи не дізнаємось точних відповідей.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Earth.