В лісах регіону — чимало цікавих знахідок, вартих уваги.
Жителі області вже викладають світлини із цьогорічної грибалки в місцевих лісах. Серед трофеїв - унікальні на вигляд, перші весняні гриби - саркосцифа. В народі його називають "гриб ельфа", "чаша ельфа", "зозулині черевички". Одна з особливостей знахідки полягає у тому, що гриб й при варінні зберігає природний червоний колір. А ще цей весняний смаколик просто обожнюють гурмани. Його варять й тушкують, додають до салатів. Також саркосцифа має ряд лікувальних властивостей.
Ще одним унікальним грибом на Закарпатті є "зимовий опеньок" або ж фламуліна. Щоправда, весною навряд його вдасться уполювати, оскільки період його збору в лісах припадає на кінець листопада. Водночас, фламуліну торік знаходили в Україні під снігом у грудні та січні.
Морозостійкими у цьому плані виявились і гливи, які знайшли у зимовому лісі торік в одному з районів області. Окрім того, в зимових лісах, під сніжними ковдрами збирали також білі гриби.
А от справжньою знахідкою, знайденою торік в горах Карпат, виявилась рідкісна рожева глива. Така знахідка тут же привернула увагу учасників мережі Фейсбук, адже світлину було виставлено в одній з популярних всеукраїнських спільнот, що об'єднує грибників не лише з України, а й інших куточків світу.
Та якщо із наведених вище грибів і знайомі здебільшого мисливцям тихого полювання, є і такі, що навряд вам колись зустрічались в лісах, або ж ви не звертали на них уваги. Один із таких "відьмине масло", яке вдалося уполювати журналісту видання "Голос Карпат".
А ось ще один гриб, що також полюбляє рости на деревах - ексидія чорніюча. Є паразитом.
Гриб лікувальний. Володіє протигригрибковим й антибактеріальним ефектом.
Ексидія (Exidia) — рід грибів родини Exidiaceae. Назва вперше опублікована 1822 року.
До роду Exidia відносять 132 видів.
Плодові тіла діаметром 1 – 3 см, спочатку округлі, каплевидні, подушковидні, щільно прирослі до субстрату, зверху приплюснуті, напівпрозорі, пізніше розгалужені, зростаються з суміжними тілами в утворення діаметром до 20 см. Поверхня гладенька або зморшкувата, блискуча, покрита конусовидними бугорками, чорно-коричнева або чорна. Гіменіальний шар має вигляд не чисельних, радіально розташованих невиразних складок. При висиханні плодові тіла твердіють, чорніють, перетворюються на чорну кірку, після проходження дощів, знову відновлюють попередню форму.
Споровий порошок білий. Спори 20 * 5 мкм, спочатку одноклітинні, пізніше з 1 – 3-ма перегородками.
М’якоть тонка, желатинозна, драглиста, без вираженого запаху.
Середовище і розповсюдження
Росте на пеньках та на гілках дерев листяних, рідко хвойних порід, переважно вільхи.
Зустрічається на Правобережному Поліссі та в Правобережному Лісостепу.
Читайте також:
Підпишіться на наш телеграм канал, щоб читати новини першими