Раніше то був труд чималий.
Сьогодні давно вже не модно возити дрова на санях із лісу. У моді - вантажівки й лісовози, що борознять пасовища вагою коліс й території мальовничих урочищ. Вантажівки з "лівим лісом" в порядних масштабах курсують артеріями доріг місцевих громад. Люди жаліються на лисі гори через масову рубку зелених насаджень, водночас повного контролю з боку держави над нещадним вирубуванням лісових площ наразі немає. Проблема і досі є актуальною в багатьох районах області.
Водночас, мова не так про болючі траншеї від лісовозів у межах населених пунктів й заготівлю деревини із метою наживи, як про цілком необхідну потребу вижити для селян. Не секрет, що багато місцевих господарів самотужки готує дрова на зиму, йдучи до лісу й рубаючи хащу. Подеколи в селах від таких заготівельників замовляють сировину "не за всі гроші світу". Наразі машина дров обійдеться краянам від 9000-12000 тисяч. Торік ціни були врази нижчі. І все ж, ціни - цінами. Вози й машини примчать "на паливі". А от як сани дотягнути до лісу, а потім так само "спустити" уже з вантажем до обійстя - не одне із найлегших завдань.
Колись і дійсно, жителі регіону тягнули до лісу потужні сани, які самі ж майстрували із дерева. Однак, годились вони для зимових маршрутів до лісу. По сніжній дорозі вони легко ішли. На спусках із гір, їх доводилося притримувати. Одна людина керувала таким транспортом спепеді, інша - притримувала сани ззаді, стоячи на кормі збоку. Це була трапа (важкий труд) для сільського господаря.
Такий "всюдихідний" зимовий транспорт ще донедавна хоснували й газди Перечинщини. Бувало, що одні сани тягнули до лісу й по чотири особи. У гололід було найважче доставляти крутими схилами такий вантаж. Сани ковзали і "тікали", що втримати їх було важко здоровому хлопу.
Такі сани ще тямить Марія Белей із Зарічева. Жінка пригадує, що у минулі роки саме цей ручний транспорт виручав сільску людину, коли треба було запастися дровами:
- Так, були такі сани. Чоловіки майстрували їх самотужки. То треба було наробитись, поки зібрати "таку машину", - розповідає Марія Белей. - Із цими саньми йшлося до лісу лише узимку. Раніше сніги були надзвичайно великі й морози до 30 градусів. Хату узимку потрібно було постійно топити, то й мусай щоразу було отак готувати дрова, - додає жінка. - Зараз таких саней ні в кого майже не має, а ліс тягнуть на ліво й на право й продають за кордон, - відзначає Марія Михайлівна. - У свій час, коли мені було десь років десять, люди на плечах носили дрова. Ми теж, діти, не раз тягнули із батьком порядні коряги із лісу, - пригадує пані Марія.
- В наш час багато родин, в яких сутужно з грошима, і далі самотужки готують дрова на зиму. Не у всіх є можливість купити зараз машину дров, дуже дорого, - відзначає Марія Михайлівна. - Важко прожити людям на мізерні доходи, а все подоржчало - і продукти, і світло, і газ. В людей малі пенсії та зарплати, усі економлять, щоб вижити в цей важкий час, - відзначає пані Марія.
Читайте також: Повністю висох і відродився: "реанімований" тропічний цитрус дивує укотре жительку Перечинщини (ФОТО)
Хочете бути в курсі найактуальніших подій з регіону і не тільки? Підписуйтесь на Telegram канал «Голос Карпат» і щодня першими отримуйте свіжу інформацію!