Величезні клуби диму нависають над закарпатськими селами.
Із першими весняними днями та потеплінням у всіх селах області люди пораються біля обійсть. На городах і в садах у цей час почалися активні роботи. Господарі очищають сади від торішнього листя, гілляччя від плодових дерев та спішать усе це спалити. Водночас, люди не надто зважають на попередження рятувальників щодо спалювання сухостою в садах чи лісах. Байдужість у цьому плані веде за собою й отруєння довкілля випарами від диму і ряд пожеж.
В багатьох випадках через пожежі гине флора та фауна у заповідних зелених зонах, вогонь нищить рідкісні червонокнижні рослини. Не винятком є й урочище на Перечинщині "Горбки". Торік тут усе було спалено, зокрема, постраждали і рідкісні орхідеї. На жаль, кожного року, з початком весни, у місцевих урочищах не злічити підпалів. Вогонь дуже часто підходить і до обійсть місцевих жителів, а не рідко доводиться дихати смородом від палаючої купи стихійного сміттєзвалища.
Цієї пори села Перечинщини укотре постають у густезних клубах диму. Їдкий сморід підступає із різних сторін. Особливо такі "дими" небезпечні для маленьких дітей, людей із вадами серця й астматиків. Останні узагалі, як вони відзначають, не можуть знаходитись на подвір'ї під час такої димової завіси.
- То аж очі виїдає. У мене астма, без ліків не можу, а зараз ці постійні дими взагалі мені мука. Люди безсовісні. Палять вдень і вночі. Не можна ні одяг нормально висушити надворі, ані повітрям подихати - сморід повсюди. Чути й крізь вікна той дим, - відзначає пані Олена.
- Учора так запалили під вечір, що думала десь пожежа, горить будинок чи що. Але де там, підпалили старе сіно, то забіліла димом вся наша вулиця. Не йшла і надвір, лиш дивилась із хати, як все димить.
- Уся центральна дорога у нас у диму. Щодня люди палять, додому приходжу з роботи весь одяг смердить палениною, - додає пані Вікторія.