«12 гудаку на єднуй свальбі»: у мережі з’явилося рідкісне фото з весіллям на Перечинщині (ФОТО)

Раритетною світлиною 1920 року поділились в мережі Фейсбук.

На фото, яке вдалося відцифрувати в яскравих тонах - фрагмент весілля в Порошкові на Перечинщині. Село наразі входить до Тур’я-Реметівської ОТГ.

Світлину розмістили у групі «Новини в селі Порошково».

Рідкісний знімок з минулого, певна річ, не залишив поза увагою коментаторів. За їх словами, вдивляючись у фото, не лише уявляєш, якими веселими й колоритними у свій час були весілля на Закарпатті, а й потрапляш в думках у тодішні часи.

Люди пригадують, що у свій час на весіллях було дуже багато музик (гудаків). А саму «свальбу» у селах гуляли 4 дні. Ото було видовище.

Тепер, кажуть, стільки багато музик не знайдеш і в цілому районі.

Тогочасний весільний одяг був надзвичайно колоритним, розповідають очевидці.

– Я пам'ятаю, які у баби були кабати, і сорочки, і кестеманчата на голову всякі. А під них баба капчала чіпиць, оби високо платок стояв. Здоли баба брала по 3 кабати білі, а зверху синій, або іншоно кольору. Знизу на ньому були пришиті по 3 кольорові полоски. Кабати не були довгі, трохи нище за коліна. Чоботи були хромові казали. Іще пам'ятаю дідового брата у широких білих штанах і бабу, що коло нас жила у гуні білуй, – пригадує пані Віра.

За даними Вікіпедії, у давнину закарпатському весіллю передували вечірки, на яких збиралася молодь. Якщо хтось приглядав собі дівчину, то тоді брали старост і йшли до хати дівчини на зальоти, на яких домовлялися про вино. Після того батьки дівчини їхали до хлопця на оглядини. Саме весілля починалося в суботу дружбівським танцем. У четвер після обіду молодий йшов просити на весілля, а в суботу ввечері ходили дружби ще раз просити. Того самого дня в молодої плели ріщку. Коли гудаки (музики) грали весільної, починали сходитися гості, свашки в той час причіпали весільні відзнаки. Після гостини та благословління молодий з музикою вирушав до молодої, яку в той час вбирали. Від молодої разом йшли до шлюбу. По шлюбі відбувалася гостина в молодої. Відтак були танці впродовж двох годин, а далі - вечеря. Після ввечері йдуть до молодого. Свашки в цей час йшли додому. У молодого всіх весільників просили до столу.

В понеділок усіх гостей дружби запрошували до молодого, а свашки починали знімати з молодої вінець та одягали на неї чепець (чіпчовали). Після такого обряду молода роздає гостям частини ріщки. Далі йдуть танці, а опісля придани.

Ще донедавна у закарпатських селах, у тому числі, й на Перечинщині, були у моді пишні весілля, які гуляли в шатрах надворі (див фото з мережі). У середині них розташовувалися у два ряди лавиці, застелені покрівцями та, звісно, столи з наїдками – їх готували професійні весільні сокачки.

Брезентові стіни в таких шатрах зсередини також були обставлені килимами, прикрашені кульками й різнобарвними стрічками. Перед входом до шатра були дві берізки. Їх теж прикрашали яскравими стрічками – рожевими, червоними та золотими. А основним ведучим такого пишного дійства був староста (весільний тамада).

Наразі ж більшість весіль молоді пари гуляють у ресторанах, або ж спеціальних весільних залах та не влаштовують гулянь на понад сотню і більше людей. І все ж, традиції на Закарпатті не забуваються.

Нагадаємо, «Аж мурахи по тілу»: у Закарпатській глибинці провели «екстремальне» занурення (ВІДЕО)