«За ноги та руки й шубовс у воду»: кумедні спогади закарпатців про Поливаний Понеділок

За традицією, у другий день по Великодні, на Закарпатті відзначають Поливаний понеділок.

Цього дня хлопці й чоловіки, заздалегідь придбавши парфуми, йдуть поливати жінок і дівчат. Поливати приходять із самого рання.

Газдині готують поливачам писанки та запрошують до святкового столу. Весела юрба дітвори потім хваляться писанками: у кого найкраща.

Поливаючи господинь, тричі мовлять «Христос Воскрес», а ті у відповідь: «Воістину Воскрес».

Цього дня не серинчливо пускати жінку до хати, або п’яницю, адже «весь рік не буде вестися в обійстю, а у родині будуть сварки».

За народним повір’ям, вода у Великодній Понеділок є надзвичайно цілющою. Раніше люди обливали джерельною водою не тільки один одного, а й себе теж. Такі поливалки означали духовне весняне очищення.

Поливальну традицію і по сьогодні зберігають у багатьох районах області: Перечинщині, Ужгородщині, Березнянщині, Свалявщині, Берегівщині тощо. Але найбільше традиції збереглися у селах, зокрема і у Туря-Реметі (ще донедавна Перечинського, а зараз Ужгородського району).

За словами старожилів населеного пункту, у свій час на Поливаний Понеділок парубки були «шустрішими» цього дня та тільки й очікували, підстерігали дівчат, аби лишень обілляти водою. Використовували будь-яку воду, ще й із калюжі.

– Поливали усякою. Набирали у пляшки і бризкали на дівчат, – розповідає бабуся Олена. – Я пам’ятаю, коли ще була дівчиною, то хлопці обілляли мене водою із млаки. Все плаття опинилося у чорних плямах, а його мені купили батьки напередодні Великодня, – пригадує жінка. – Я розсердилася на однокласника за зіпсоване плаття, бо відіпрати його було неможливо. Однак, що поробиш, такі традиції. Хоч і сумно було за те плаття, бо було новим і дуже гарним, а тоді не так легко можна було купити інше, – розповідає бабуся.

Пригадує казуси на Поливаний Понеділок із пані Мирослава із Туря-Ремети. За словами газдині, не один раз її кидали до потоку цього дня.

– Ой, ті епізоди на Поливаний Понеділок ще і досі пригадую. Прийшли парубки до хати пополивали парфумами, а далі викликали надвір, взяли за ноги та руки й шубовс у потік біля хати. Уся була мокрою, – відзначає Мирослава. – А ще одного разу обілляли мене прямо з відра біля костелу у Перечині, – пам’ятаю. Після закінчення служби, виходжу надвір і тут на мене дощем полилась холодна вода. Було ніяково, але висохла по дорозі до автостанції. Тоді був хороший, сонячний день,– розповідає реметянка.

Варто додати, що і зараз малеча підстерігає дівчат із пляшками й іншими посудинами біля будинків, аби обілляти водою. І спробуй тут пояснити тій дітворі, що поспішаєш на роботу і маєш новий одяг. Вони і так обіллють, бо Поливаний Понеділок. Христос Воскрес!

Нагадаємо, Архаїчні "традиції": на Закарпатті у великодню ніч масово палали автомобільні шини.