Дикі, масивні і люті: на Закарпатті відродили могутнє "древнє чудо" із величезними рогами (ФОТО).

На Закарпатті в одній із громад відродились могутні істоти із величезними рогами.

Раніше ці істоти були символом всієї Турянщини. А от в останній період про них лише згадують в ностальгії.

У Тур'я-Реметівській ОТГ у свій час бика Тура майже славили. Водночас, жителі і боялись набігів цих звірів на їхні земельні ділянки, бо часто розлючені звірі вчиняли гармидер.

Із туром - славним биком, що приблизно у 19 столітті борознив ліси й землі своїми копитами на території України, в турян чимало цікавих історій. Про них ми писали у попередніх публікаціях.

Відродження минулих традицій: величні тури в селі на Турянщині у цей час

Від імені Тура свою назву отримала повноводна в дощі річка "Тур'я" й багато місцевих населених пунктів. Само собою, це Тур'я- Ремета та найближче до неї село Туриця, також - Туря-Бистра, Туря-Пасіка та Тур'я-Поляна. За легендою, в річці Тур'я і досі тече кров цих биків, що до смерті побились якось між собою, зійшовшись на березі річки. Пізніше водойму, де впали бики, охрестили річкою Тур'єю.

Нагадаємо, До загадкових руїн мосту на Закарпатті ведуть неймовірні "зелені гіганти" (ФОТО)

Цьогоріч в селі Туриця, що на Турянщині, з'явились і живі тури. Про це повідомляють у Тур'я-Реметівській ОТГ. Сподіваємось, традиції і слава про цих диких звірів залишиться не лише в оповідях, а сучасники матимуть змогу прийти й подивитись, якими ж насправді є ці тварини.

Відомо, що цих тварин до Турянщини було вивезено із Чернівецького природного парку "Беримецьке". Туди вони потрапили із національного парку у Латвії у 2019 році.

Де водились могутні істоти й чи полювали на них?

Тур європейський (Bos primigenius primigenius Bojanus), предок бика свійського в Україні населяв степи, лісостепи, мішані ліси й був мисливською твариною.

М. В. Шарлемань писав, що слово тур, переважно як додаток до імені князя 5 разів загадується у «Слові о полку Ігоревім» — пам'ятці давньоруської літератури XII століття. Він вказував, що під цією назвою фігурували як власне тур, так і зубр.

Коли візантійський нащадок трону Андронік І Комнін приїхав у 1154 р. (за іншими відомостями в 1163-65 рр.) до свого брата князя Ярослава Осьмомисла, цей князь разом з великим київським князем та іншими князями влаштували для свого гостя полювання на «турів».

Водночас візантійський історик з цього приводу написав, що Андронік під час свого перебування на Русі вбивав «зумпров» — звірів багаточисельних у цій країні й розміром більших ніж ведмідь чи леопард.

Читайте також: «Пили із нього воду й ловили царську рибу»: чим запам’яталась одна із потужних водойм у селі на Перечинщині (ФОТО)

Коли зник останній тур в Україні?

Шарлемань також занотував, що ще на початку XX ст. в Україні великих биків подекуди ще називали турами. Йому в 1914 році доводилося чути на Уманщині (Черкаська область) фрази «погнав турів», «напувати турів». Ця назва, як свідчить словник В. Грінченка 1925 р. стосовно свійського бика збереглося в західних областях України — на Галичині.

Про розповсюдженість на території України у свій час турів свідчить продуктивність використання цього слова в ономастиці XII—XV ст. Ще в XI-XIII століттях на тура та зубра полювали на Лівобережному Придніпров'ї. Про полювання на тура (або зубра) згадував князь Володимир Мономах у своєму «Повчанні»: «А ось що я в Чернігові робив…Два тура цілили в мене рогами разом з конем».

Нагадаємо, Оксамитова дика місцина: в урочищі на Закарпатті є місце вражаючих "зелених брил" (ФОТОФАКТ)

У Києві на одному з найдавніших торговищ Подолу знаходилася так звана Турова Божниця, можливо пов'язана з більш раннім культом бога покровителя свійської худоби — Велеса. Існували й інші прояви культу бика зубра-тура. М. В. Шарлемань вважав, що справжні тури на Русі зникли рано.

Приблизно починаючи з XVI ст. їхня назва була перенесена на зубрів. Г. Боплан в «Описі України» згадував так званих степових буйволів, які водилися ближче до кордону з Московією.

Зважаючи на те, що тур на той час на території України вже зник, мова, напевне, йде про зубра. Про «турів» згадував і Д. І. Яворницький описуючи природні скарби Запорожжя. У цьому випадку мова також напевне йде по зубрів.

Остання туриця загинула у Якторовській Пущі на Мазовії в 1627 році.

Сила та швидкість, величезні роги Тур — велика тварина (жива маса до 1200 кг, висота в холці — до 200 см), з важкою головою, довгими розвиненими рогами, високими, міцними кінцівками, чорної, чорно-бурої й червоної мастей.

Тур відзначався великою силою, швидкістю, злим норовом.

Читайте також: "Від паровозів до лісовозів": під час війни закарпатське урочище "переорали" не на жарт (ФОТОФАКТ)

Самка тура за період лактації давала 500—700 кг молока. Сучасна велика рогата худоба походить від кількох різновидів дикого тура, серед яких виділяють такі: європейський, азійський та африканський.

О. О. Браунер довів близьку подібність тура і сірої степової худоби не тільки за будовою черепа, а й скелета.

Символ Турянщини - славний бик Тур оселився на території сільської ради у Тур'їх-Реметах У 2022 році у Тур'я-Реметі, біля пам'ятника воїнам-визволителям, постала скульптура величної істоти - бика Тура.

Масштабних розмірів статую розмістили на території адмінбудівлі сільської ради за благодійний кошт. Планували переносити цю скульптуру на іншу локацію.

Водночас уже два роки гіпсовий бик із величезними рогами, знаходиться на тому ж місці. Її добре видно із головної дороги. Не одноразово до скульптури батьки приводять малечу.

Нагадаємо, Без військових не обійшлося?: що за знахідку приховує ліс в одному із закарпатських урочищ (ФОТО)

До пам'ятного символа прикипає увага численних туристів, які проїжджають крізь мальовничий населений пункт, або ж приходять сюди на екскурсію. Величний бик спустив голову до землі, вигнув спину та задер хвіст, ніби готуючись до боротьби.

За однією з легенд, колись два дикі бики - Тур та Ремет зійшлись у пекельнім двобою на березі місцевої річки. Бились вони до смерті, а потім обидва попадали в річку. Опісля її назвали Турєю.

Читайте також: Привид залізничника: на Перечинщині в одному з урочищ і досі «чути гул» вузькоколійного транспорту (ФОТО)