«Пили із нього воду й ловили царську рибу»: чим запам’яталась одна із потужних водойм у селі на Перечинщині (ФОТО)

У місцевих водоймах, розповідають очевидці, ловили форель та смачнючих раків.

Раніше у Тур’я-Реметі (донедавна Перечинський, а нині Ужгородський район) працювала міжколгоспна міні-ГЕС, були два водяні млини, а центр села взагалі був розтошований в урочищі Підкрайнянські Коблики.

У свій час і річка Тур’я була куди повноводніша й значно чистіша. У місцевих водоймах, розповідають очевидці, ловили форель та смачнючих раків. На сьогодні риби поменшало, а раків узагалі не залишилось через погану екологію. Давно припинила роботу й гідроелектростанція, хоч і про неї та про багато чого із минулого ще пам’ятають очевидці тих днів. Та і їх на сьогодні не так і багато, бо повмирали.

Багато цікавого наразі ще можна довідатись від очевидця Ілька Скубенича. Дідусеві минуло 94 роки, а він і досі при унікальній пам’яті. З його уст ми довідались і про потік «Ружа» в селі, й старовинні руїни мосту вузькоколійки (його і нині можна побачити в урочищі «Лагер») і про потужні водяні млини.

– Колись «Ружа» та «Клокотива», я пам’ятаю, були надзвичайно потужними потоками. Ними сплавляли ліс, – каже дідусь. – Чоловіки, що займались цією справою, переміщались на таких собі коритах, збитих із дошок– «плавачками» їх називали. – У селі були і два потужні водяні млини, де мололи муку, – розповідає Ілько Скубенич.

– Один млин був на «Ружі», а інший – на «Клокотиві».

Центр села, переповідають корінні жителі, раніше знаходився в урочищі Підкрайнянські Коблики, лівобіч потоку Клокотива.

Там, кажуть, і по сьогодні десь мали би бути збережені рештки фундаменту церкви. Пізніше село осіло у видолку. На старовинних картах є навіть подвійні позначки: Тур'я Ремета і Підкрай (присілок, що надалі поєднався із селом).

Що стосується рештків фундаменту старої церви у згаданому вище урочищі, то навряд відшукати їх буде легко, тим паче, не маючи координат, де саме на той час було зведено храм. Однак, люди стверджують, що стару церкву було побудовано саме у «Підкрайнянських Кобликах».

До слова, на сьогодні в селі діють три храми – православний, греко-католицький і римокатолицький. Поряд із рештою місцевого населення, тут проживають родини словаків.

– Вода йшла великими порогами, гуділа, клокотала, звідти і назва водойми, – каже Ілько Скубенич.

Зараз вода вже не та у «Клокотиві», кажуть мисливці тихого полювання, які і досі полюють за грибами у лісі вздовж потока.

– Не раз любив напитись тієї води, – каже місцевий Михайло Мешко, йдучи по гриби. У тих місцях знаходив і квочку, й букові. Було що продати на трасі. Не має грибів поки що зараз. Може трохи пізніше, – відзначає мисливець тихого полювання. Пропала і риба майже уся, яка раніше водилась у «Клокотиві» (там було дуже багато форелі). Вода стала теплою. Напитись уже не можливо, відзначають місцеві.

– Що ж до походів у дитячі роки до знаменитої «Клокотиви» із батьком, (нині покійним), то цей момент важко забути. І досі перед очима – та дивовижна краса лісу і надзвичайно гучний шум гірської водойми. А ще не забути косуль, яких часто тут зустрічають й сьогодні (авт.)

Гірський потік і нині вабить туристів, хай на сьогодні він не такий уже і бурхливий. Бере початок потік на південному заході від гори Сокілець – хребет Синаторія. Тече переважно на північний схід через північно-західну околицю села Тур’я-Ремети, де впадає у річку Тур’ю – ліву притоку Ужа. Потік перетинає автомобільна дорога туристичного значення Т 0712.

Гірською свіжістю, потужною силою та чистотою запам’яталась «Клокотива» більшості очевидців, а зокрема й 94-річному дідусеві – Ількові Скубеничу. Не зважаючи на свій вік і не молоде вже здоров’я, пан Ілько приберіг у «шухлядах» своєї пам’яті ще чимало цікавих історій для сучасної молоді та поділився з виданням «Голос Карпат». Але про них дещо згодом.

На сьогодні в однойменному урочищі «Клокотива» зростають унікальні хвойні дерева – дугласії зелені. Середня висота дерева – 48 метрів. Діаметр стовбура – до 1 метра. Дослідженням унікальних дугласій, як і веймутових сосен на горі «Магурича» займається учень місцевої школи Дмитро Немчик.

У буковому лісі, над долиною бурхливої у свій час «Клокотиви», знаходиться геологічна пам’ятка природи гора «Соколець». Висота масиву над рівнем моря– 812 метрів.

Фото автора.

Нагадаємо, У селі на Перечинщині помітили комах-вампірів з Америки (ФОТО)