І досі у глибинці – Тур’я-Реметі живе легенда про двох могутніх звірів – європейських турів, колись поширених у Закарпатських лісах.
Вірити чи не вірити у легенди, хай вирішують читачі. Та і в легендах є часточка правди. Принаймні, у Тур’я-Реметі розповідають і сьогодні про двох диких биків – Тура та Ремета, які загинули, борючись між собою на березі нинішньої річки. Пізніше, місцеву водойму охрестили Тур’єю, а село відповідно – Тур’я-Реметою. Цю легенду переповідають із покоління у покоління. А ось ще одна із легенд оповідає, що колись у Тур-долині ніяк не могли змиритись князі – Тур і Ремет. Значний період між ними була ворожнеча. Стрілися вони якось на березі рік і зареклись, що лиш мечі їх розсудять… Ремет поранив Тура, але і той наніс йому смертельний удар… Так вони і загинули. А їх кров полилась у ріку…
Є й інша версія щодо утворення назви села, а точніше слова «Ремета». За переказами, раніше реметами (пустинниками) називали ченців, які мали свої таємні підземні ходи через гору Магуру (Магуричу). Більшість дослідників схиляється саме до того, що географічна назва Ремета пов’язана з монастирями, заснованими в ряді сіл Угорської монархії доби Арпадовичів (ХІІІ-ХІV ст.)
За ще однією із версій, яка базується на твердженні угорського дослідника закарпатських українських говорів Ласло Деже, Ремета в долині Тур’ї отримала свою назву від угорського монастиря. У той же час дослідник не називає місця його знаходження у селі, тож не має ніяких підтверджень стосовно цієї версії. Також дехто вважає, мовляв назва «Ремета» походить від угорського remete. Щодо цього, у глибинці побутує чергова легенда про перебування раніше у цій місцевості угорського короля Шоломона (Шаламон) (роки правління 1063 – 1074), який був сином короля Андраша (Ендре) I та Анастасії Ярославни. Також, імовірно, не є виключенням походження цієї назви від носія угорського прізвиська Remete, як зазначає у книзі «Тур’я-Ремета» краєзнавець із Перечинщини Юлій Кул, наводячи дослідження Л. Деже.
Розшифровуючи назву села, одні дослідники твердять щодо словянського походження назви, інші – угорського, італійського чи навіть сербсько-хорватського тощо. Є і суперечки із приводу подвійної назви села, а саме про те, як вона сформувалась. Адже у багатьох архівних документах у назві села вказується лише «Ремета». Зокрема, як ідеться у публікації Юлія Кула, де автор посилається на кандидата філологічних наук Івана Фекету, на історичній карті колишнього Березького комітату (Comitatus Bereshiensis) знаходимо лише одну просту назву Ремета (мадь.Remete), котра відома вже з першої половини ХІV ст., а однойменне поселення в Ужгородському комітаті (Comitatus Ungwariensis) позначено вже як Тур’я-Ремета (мадь.Remete), бо виникло значно пізніше (у писемних пам’ятках уперше згадується в 1451 році). Відзначмо, і зараз говіркою місцеві ніколи не називають село Туря-Реметою, а кажуть «Ремета». Ось для прикладу деякі фрази місцевих: «Іду в Ремету», «Ми вже у Реметі» «Пуд крайом у Реметі», «На Радванці у Реметах», «Підвезіть до Ремет». Перелічувати можна багато.
Не зважаючи на різні версії науковців щодо утворення назви села – тур європейський і досі в пошані місцевих. Одним із підтверджень цього є зображення величної постаті цієї могутньої колись тварини на гербі сучасного села (1451). Тут символічно легендарний тур постає у червоному кольорі у нижній частині герба. Ліворуч – постать Архистратига Михаїла, праворуч – листоноша Федір Фекета. Бережуть згадку про європейського тура у своїх назвах і ряд інших сіл, які нині входять до складу об’єднаної Тур’я-Реметівської ОТГ: Тур’я-Бистра, Тур’я-Поляна, Тур’я-Пасіка, Туриця.
На добру згадку про минулу історію і могутнього тура, в центральній частині села поряд із річкою Тур’єю, запрацювала уже у наш час і корчма «Золотий Тур». Тут відвідувачі й іноземні туристи мали нагоду поласувати ароматними жаб’ячими лапками та традиційними турянськими стравами.
І як би не гризло душу походження назви села, найбільше місцевих жителів турбує питання із перекручуванням «Тур’я-Ремети» на «Тур’ї-Ремети». Хоч на сьогодні офіційно Тур’я-Реметівська ОТГ стала вже Тур’є-Реметівською із чим не погоджуються більшість місцевих, адже ймення села – гордість його людей сьогодні й велична історія минулих літ.
Нагадаємо: «Хімії багато, натурального – мало»: як у свій час готували домашнє масло на Перечинщині (ФОТО)
Читайте на ГК:"Якісь мізки під листям": що за знахідки цієї пори відшукують з палицями у закарпатських лісах?Читайте на ГК:"Не було чим дихати, ширма була густою": чимало закарпатців налякались напередодні шокуючого видовища
Читайте на ГК:Жахаючий слід від сокир в одній із громад Закарпаття: березовий сік обернувся трагічним фіналом (ФОТО)
Більше за темою
На «дистанційку» відправили учнів Тур’я-Реметівської ЗОШ на Перечинщині
Пішохідний перехід для незвичних пішоходів "із колючками" облаштували на Перечинщині (ФОТО)
Частину села на Перечинщині залишили без газу: відома причина
«Хімії багато, натурального – мало»: як у свій час готували домашнє масло на Перечинщині (ФОТО)