Кораловидні трофеї, цінніші за золото: рідкісне чудо знаходять у закарпатських лісах (ФОТОФАКТ).

Місцеві ліси манять знахідками у цю пору.

Сезон лісових знахідок в регіоні у самому розпалі. Грибники радо діляться розмаїттям трофеїв у соціальних спільнотах. Гриби знімкують безпосередньо в лісах, поки їх не зірвали у кошик, на столах, у корзинах, на пнях. Ба, що там світлини з грибними скарбами. В мережі Фейсбук виставляють ще й захопливі відео грибних мандрів, у яких людям фартить вполювати "джекпот".

Наразі найбільше увага мисливців й любителів грибних турів до лісу прикута до білих грибів. Останніми тижнями стрічка у мережі Фейсбук потопає в світлинах із білим "карпатським золотом". Це одні з найцінніших грибів України, що посідають важливе місце в грибній ієрархії.

Білі гриби цього сезону, який стартував набагато раніше звичайного терміну, вже активно збирають на Виноградівщині й Берегівщині, Ужгородщині, Свалявщині, Хустщині, Перечинщині. І хоч світлини з грибами і виставляють у соцмережах, однак нізащо не видають грибної локації. Тому часто світлини з грибами підписують коротко та з інтригою. Мовляв: "Ану пошукайте! Знайдіть свій трофей!" Хоч, варто відзначити, наразі не у всіх областях України стартували грибні жнива. А от закарпатці того і роблять, що "косять" гриби кілограмами. Нагадаємо, золоту здобич більше дев'яти кілограмів знайшли на Хустщині. Гриби і дійсно на вагу золота.

Окрім білих грибів закарпатці також знаходять вражаючі й рідкісні екземпляри. Так от пані Любов у мережі Фейсбук поділилась рідкісним кораловидним трофеєм - Грифолою кучерявою. У регіоні у різних місцевостях гриб називають по - різному: "гриб баран", "Федор гомба", "дідо-гриб", "баранеха". Ця знахідка теж відома під назвою "квочка", бо ж гриб і дійсно своїм виглядом схожий на птицю.

Що відомо про гриб?

Грифола кучерявенька, грифола листувата, гриб-баран, бараняча голова (бараньоха), маїтаке (Grifola frondosa) — вид базидіомікотових грибів родини мерипілові (Meripilaceae).[2] Це великий, іноді величезний гриб, іноді називають грибом-бараном. Відрізняється чудовим смаком, але зустрічається рідко.

В основному гриб зростає у Китаї,[3] в північно-східній частині Японії і Північній Америці, і цінується в традиційній китайській і японській гербології як лікарський гриб[en]. Він широко вживаний в Японії, а його популярність у східній кухні зростає, однак повідомляють, що гриб в рідких випадках може спричинити алергічні реакції.

Поширення

Ареал виду: Євразія, Північна Америка, Австралія. В Україні на території Закарпаття, Карпатських та західноукраїнських лісів, у Лісостепу, Степу, а також у Гірському Криму. Росте у листяних та мішаних лісах, біля основи стовбурів і пеньків листяних дерев (переважно дуба, бука). Трапляється вкрай рідко. Місцезростання з року в рік одне й теж.

Опис

Плодові тіла грибів діаметром до 80 см і масою до 10 кг. Плодове тіло являє собою густий рунистий зросток псевдошапкових грибів з досить виразними ніжками, що переходять у листкоподібні або язикоподібні капелюшки. Ніжки світлі, капелюшки по краях темніші, у центрі світліші. Колір від сіро-зеленуватого до сіро-рожевуватого, залежно від віку та освітлення. М'якоть біла, ламка, має цікавий горіховий запах та смак.

Природоохоронний статус

Включений до Червоної книги України (2009) та Білорусі (1993). Охороняється також в Литві і Польщі.

Раніше "Голос Карпат" інформував, що закарпатці без дозволу не підуть і до лісу. Про що йдеться та чому діють жорсткі вимоги?

Читайте також: Метеоритне Закарпаття: в якому з районів упав один із найбільших інопланетних уламків і де зберігається?

Хочете бути в курсі найактуальніших подій з регіону і не тільки? Підписуйтесь на«Голос Карпат» у Telegram, або Viber і щодня першими отримуйте свіжу інформацію!