"Різали пацята перед святами": на Закарпатті розповідають про вже відмерлі традиції.

У регіоні готуються до новорічно-різдвяних свят.

Цього року в державі уже вдруге відзначатимуть новорічні свята в умовах війни із російським агресором. На жаль, ворог продовжує бити по усіх важливих об'єктах, у тому числі й енергетичній інфраструктурі і відбирати в людей веселість й надію на перемогу.

Водночас, і в цей сумний час, українці продовжують вірити в непереможність вітчизняної армії, в силу українських військових. До 6-го грудня у багатьох місцевих громадах уже встановили новорічно-різдвяні символи, даруючи радість малечі. За новим стилем, 6-го грудня малеча зустріла добродія - Святого Миколая та відбулись урочисті запалення святкових вогнів на основних міських ялинках - в Ужгороді, Мукачеві й Перечині.

У громадах наразі продовжують готуватись до іншого важливого свята новорічного циклу - Різдва христового. Цьогоріч римо-католики й православні відзначатимуть його 24 грудня, згідно із прийнятими змінами. Як говорять старші люди, саме Різдво, не новий рік посідає важливе місце з усіх новорічно-різдвяних празників, символ надії та Божої благодаті. Про підготовку до свята в роки дитинства розповідає жителька Перечинщини Марія Кучак.

- Це було свято одне з особливих і ми чекали його з нетерпінням. Тато постійно приносив із лісу живу ялинку, ми - троє сестричок вдягали своє деревце в іграшки й золотко, - розповідає пані Марія.

- Не було тоді таких іграшок у той час, як сьогодні можна купити у магазинах. Були зі скла, часто бились, тому треба було акуратно із ними поводитись, - каже Марія.

- Ще й досі пригадую дерев'яний чемодан, в який складали усі ці іграшки. На дні чемодану була вата, а вже тоді розкладались на неї ці іграшки. Ялинку ми наряджали із татом, а мама до Святвечора готувала вечерю, - ділиться розповіддю пані Марія.

- Також іграшки ми робили з горіхів та яблук, загортали в фольгу, зав'язували ниткою та чіпляли такий саморобок на дерево. Робили цукерлики із паперу, сніг із вати. Потім яблучні та горіхові іграшки ми з'їдали, - розповідає Марія.

- Хата до Різдва мала бути чиста, побілена. Ніде по кутках не мало бути павутини. Вважалось, то нечистий плете сіті, а Ісусика треба було впустити у чисту оселю. Обов'язково мусіли бути гарно помиті вікна, - розповідає Марія.

До Святвечора готували пісні страви - колочену квасолю, гомбовці із лекваром й сухарями, керичун, бобальки, рибу смажену.... Усі ті страви, що і сьогодні готують, - каже газдиня. Мало бути дванадцять їдінь, разом із узваром, який готувався із яблук, груш та чорносливу. Було все домашнє, - каже Марія.

- За тиждень перед Різдвом тато різав паця. На Різдво у нас були домашні ковбаси та гурки. Тоді газдували інакше, тримали худобу. А зараз кожен шукає "паця" вже готове у магазині, - розповідає Марія.

- По селах уже рідко зустрінеш обійстя, де ще тримають корів й поросят. А в нас раніше були дві корови та три поросята, а ще кури й качки, було за чим доглядати, - розповідає співрозмовниця.

- Тепер є інтернет, молоко в магазині, яйця також можна купити, лем дорогі уже стали, бо свята наближаються, - каже Марія.

Що стосується різання поросят на Закарпатті, і дійсно, це була одна із важливих традицій напередодні різдвяних свят й Великодня. До цього часу віддавні традиції призабулись, водночас на селах, де ще тримають худобу й зокрема поросят, цій традиції не зраджують. А гентешів - майстрів, що займаються процедурою із заколюванням свиней, досі шанують на селах.