Американський Корвалліс представив важливі проекти для допомоги Закарпаттю в умовах війни.

В Ужгородському прес-клубі відбулася прес-конференція співголови Ради Асоціації міст-побратимів Корвалліс-Ужгород Піта Бобера.

Він прибув до Ужгорода, щоб провести переговори з керівництвом міста та області та обговорити нові шляхи співпраці американського міста з Ужгородом та Закарпаттям (співпраці 30 років).

Пан Пітер Бобер розказав про співпрацю міст-побратимів під час російсько-української війни, спільну діяльність із Ужгородським національним університетом, про допомогу Корвалліса Ужгороду та презентував нові проєкти, які будуть реалізовуватися в співпраці Корвалліса та Ужгорода.

«Мета приїзду- подивитися все те, що було зроблено, та представити нові проекти.

Перший проект-- за допомогою юридичною факультету УжНУ, щоб підтримати біженців. Другий проект стосується дітей біженців, які залишаються тут на довгий термін, називається «Рюкзак». Всім дітям даруються рюкзаки з усіма необхідними речами для навчання, - розповів Пітер Бобер. - Третій проєкт пов'язаний з містами-побратимами, В Ужгороді немає бойових дій, але це також велика напруга та навантаження для міста. Картина тут здається нереальною, бо всі люди продовжують звичайне життя, але кожен з них має всередині глибоке переживання. Має родичів або знайомих на Сході. Виникло питання: хто піклується про Ужгород? Корвалліс хоче висловити свою підтримку». За словами Пітера Бобера, з 24 лютого це вже четверта делегація до Ужгорода з Корвалліса, хоча до цього представники американського міста їздили 1-2 рази на рік.

Цього разу місто-побратим забезпечив гуртожитки з переселенцями необхідною побутовою технікою (холодильники, пральні машинки), постільною білизною та іншими необхідними для побуту речами. Також забезпечують психологічну підтримку для переселенців. Про всі нагальні потреби американську Асоціацію повідомляють представники ужгородської організації Асоціації міст-побратимів «Ужгород-Корвалліс».

Детальніше про роботу на місці розповів Арпад Крон, голова Асоціації міст-побратимів «Ужгород-Корвалліс». Він зауважив, що Ужгород під час війни отримав не тільки як матеріальну, так і моральну підтримку з міста-побратима. «Наша функція - трохи розібратися, зібрати інформацію, де і що потрібно, - каже Арпад Крон. – Подивитися на місця, чи все відповідає дійсності. Наша співпраця триває довгий час, зараз стала більш активною. Представники Корвалліса допомагають створити тут фундамент, щоб чоловіки які воюють відчували, що їхні родини у безпеці».

Як повідомив Арпад Крон, представники Асоціації з Корваллісу також багато писали звернень до свого уряду, парламенту, щоб активізувати американську допомогу. «Вони також є гарантами перед усім світом того, що ми, ужгородці, відповідальні люди, і ми потребуємо допомоги. Їх досвід та довіра до нас - цінні, і міста наші дуже подібні».

Співголова Ради Асоціації міст-побратимів Корвалліс-Ужгород також зауважив, що Асоціація- неурядова організація, яка працює безпосередньо з людьми, а не владою. Тому організовує чимало обмінів між містами: представниками бізнесу, школами, митцями тощо. Американці, за словами Пітера Бобера, переймаються війною в Україні і постійно допомагають: «Знайомий з пекарні зібрав 5 тис. доларів, продаючи пончики. Під час колаборації з місцевим банком, дитина принесла чек на суму 15 тис. доларів. Кожної суботи проходять демонстрації, де виходять люди з плакатами: «Я люблю Ужгород», «Ми за Україну», «Ми любимо Україну».

Пітер Бобер розповів, що одна з американок написала пісню через події Україні. А він попросив закарпатського фотографа Сергія Гудака створити кілька фото про Ужгород, як місто приймає біженців. Для того щоб ілюструвати пісню та використати роботу для збору коштів в Америці. Співголова Ради Асоціації міст-побратимів Корвалліс-Ужгород також зауважив, що Асоціація- неурядова організація, яка працює безпосередньо з людьми, а не владою. Тому організовує чимало обмінів між містами: представниками бізнесу, школами, митцями тощо. Американці, за словами Пітера Бобера, переймаються війною в Україні і постійно допомагають: «Знайомий з пекарні зібрав 5 тис. доларів, продаючи пончики. Під час колаборації з місцевим банком, дитина принесла чек на суму 15 тис. доларів. Кожної суботи проходять демонстрації, де виходять люди з плакатами: «Я люблю Ужгород», «Ми за Україну», «Ми любимо Україну».