Пивниця «Рак» на Перечинщині: навіть Крамаров часто бував у цьому закладі (ФОТО)

На сьогодні у Тур’я-Реметі на Перечинщині (Ужгородський район), є чимало торгових точок та барів із пивом. Однак реметяни пригадують популярну у свій час пивницю під назвою «Рак».

Розташовувалась пивниця в підвалі у центрі села. Тут завжди пахнуло рибою, сигаретами й палинкою, діляться очевидці. Пивний бар почав працювати у 70-их роках.

Торговий заклад, розповідають, мав суто «чоловічий характер». Жінок рідко можна було побачити у ролі відвідувачів у цьому закладі.

Пивний бар, який часто називали «пивницею» був насичений особливою атмосферою. Усередині закладу віяло домашньою обстановкою й затишком. За словами Юстини Воротняк, запам’ятались довгі дерев'яні столи в приміщенні бару. Лавиці поряд із ними були застелені домотканними покрівцями. На стіні висіли лампаші, до яких було підєднане світло. Продавали тут чоповане пиво.

«Місцевий «Рак» був настільки відомим, що не один раз його відвідував і улюбленець багатьох, знаменитий актор часів Радянщини – Савелій Крамаров. На той час в околицях села знімали «Трембіту». Участь у масовці брало багато місцевих. Пригадують очевидці й весілля радянських акторів у цьому барі. Виходила заміж головна героїня «Трембіти».

Кіномитці Свердловської кіностудії вподобали цю глибинку між синіх гір у підніжжі Полонини Руної. На час зйомок «Трембіти» в населеному пункті у 1966 році тут жили відомі актори того часу Аросєва, Весник тощо. Переглядаючи комедію й сьогодні, багато місцевих упізнають своїх батьків, що брали участь у зйомках стрічки та впізнають краєвиди рідного серцю села.

Усі чоловіки йшли на пиво до «Рака». Воно тут було чопованим, у дерев'яних діжках. Відвідувачам подавали його у літрових бокалах. Відвідували бар після гри також футболісти.

Пивні діжки були важкими, розповідає очевидиця пані Марія. – Їх постійно треба було підкочувати, аби чопувати хмільний напій.

А продавцем була – жінка. Хто допоміг із підкачуванням діжок, мав право без черги узяти пиво не тільки собі, а й цімборам, з якими прийшов на пиво.

Чоловіки після роботи «давали собі по повові» та йшли додому, кажуть односельчани. Продавці збирали в кишеню кришки "добувки" (дугувки), аби знати, скільки грошей вони заробили, бо була строга ревізія. За недостачу могли посадити в тюрму й на 10 років.

Відвідували корчму – пивний бар і в особливо важливі дати, зокрема, й на День Перемоги – 9 травня.

–Пам'ятаю, що мій дідусь, Крупчинський Юрко, один раз в році, 9 травня, після урочистого мітингу із товаришами йшов у «корчму». Саме так він називав цей заклад. Паралельно вживалося і позначення «пивна», – розповідає Марія Головчак.

Пригадує популярну у свій час пивну точку і майстер по дереву Михайло Мешко. За його словами, окрім пива, у діжках закладу були мариновані огірки та риба тюлька. Їх можна було брати задарма, скільки потрібно, якщо замовляв бокал пінного.

Для закладу пан Михайло, пригадує, змайстрував троє дверей із дуба. Їх встановили замість старих, теж дерев’яних, але не гожих.

Сам бар називали «пивницею» не тому, що відвідувачі пили там пиво, а через те, що пивницями у селі називали підвали, у яких жителі зберігали запаси на зиму. Фундамент пивниць розташовувався глибоко у землі. У кожній хаті була пивниця.

Також пивниці мурували поряд будинком в садах із каменю. Одну із таких можна побачити у саду місцевої жительки Марії Белей.

Є що згадати й поринути в атмосферу минулого. Та, на жаль, від пивниці, де у свій час вирувало життя, не лишилось майже нічого, окрім залізної решітки при вході, пустого підвалу й мереживної сітки із павутиння.

Розповідають, причиною закриття популярної точки стало підтоплення підвалу водою з місцевої Тур’ї під час паводку. Центр села не один раз підтоплювало. Подеколи жителям «заводи», які живуть поряд із річкою і досі доводиться відчувати «бурхливу натуру» водойми під час тривалих дощів.

Дякуємо очевидцям за допомогу у написанні публікації.

Нагадаємо, На Закарпатті занепадає будинок-музей поетеси Марійки Підгірянки (ФОТО)