«Чорнота у лісі»: на Березнянщині полюють за «чорними грибами» (ФОТО).

Цей гриб ризикують брати не всі, однак він, за свідченням гурманів, дуже смачний та корисний.

Ідеться про чорну лисичку або ж лійочник ріжковидний із роду грибів лійочників. Зростає на всій території Європи, зокрема й на Закарпатті, але не у всіх районах його можна зустріти.

Останнім часом, у багатьох селах, де раніше полювали за цими грибами, їх давно не зустрічають у місцевих лісах. Значно поменшало їх і у лісах Перечинщини, кажуть мисливці тихого полювання.

Цьогоріч, за словами грибників, чорних лисичок дуже багато на Великоберезнянщині (зараз Ужгородський район). Однією з місцин, де шукають ці чорні гриби, є околиці села Стричава.

Зустрічається у листяних та мішаних лісах, під буками, дубами, каштанами, грабами, рідше під хвойними деревами. Росте великими групами, рідше поодинці, на вологих глинястих, вапнякових ґрунтах, на відкритих світлих місцях, узбіччях стежок та доріг, біля гниючих пнів, серед опалого листя та моху. Гриб ще називають «рогом достатку», «лисичкою сірою», «коцюрби».

На Перечинщині, зокрема, у Туря-Реметі, чорну лисичку звуть «чорнотою». Раніше його збирали масово у тамтешніх лісах та здавали до приймальних пунктів.

Пам’ятаю, десь років десять тому, ми міхами то збирали. Найбільше їх було у моху в буковому лісі у «Кобликах», – розповідає пані Маряна. Знаходимо ці лисички і зараз, але наразі їх значно менше, як у минулі роки. «Чорноти»у свій час було дуже багато. Ліс був просто усіяний ними, особливо у моху, – відзначає грибарка. Не пам’ятаю, куди саме відправляли вже потім ці гриби від населення, та казали, що вони дуже цінні у медицині. Із «чорноти» готували якісь ліки, – додає Мар’яна.

Чорна лисичка є популярною та дуже цінною за кордоном. Особливо її обожнюють гурмани у Франції та Італії. Гриби вживають свіжими та у сушеному вигляді. Їх готують із макронами з маслом, вершками та зеленню петрушки або в різотто. Сушені гриби служать основою для різних соусів. Грибний порошок із них використовують як смакову приправу й для панірування.

З'являється гриб у липні і зростає до жовтня – листопада. У чорної лисички у свіжому вигляді не має запаху, аромат стає відчутним при термічній обробці.

У Європі чорна лисичка є справжнім делікатесним грибом. Аромат гриба схожий на фруктовий упереміш із димом. За своїм складом лійочник ріжковидний багатий калієм, кальцієм, фосфором та вітамінами.

За винятком відмінних смакових якостей гриб володіє ще рядом корисних і затребуваних властивостей. У сирому вигляді він є хорошим бактерицидним засобом. В приготованому вигляді зміцнює імунітет, надає протиглисну дію на людський організм.

Та й не зважаючи на популярність «чорних грибів», на Закарпатті і досі багатьом не відомо, що чорна лисичка є їстівною.

Чимало дописів із цього приводу шириться й у мережі Фейсбук, де час від часу менш обізнані зі світом грибів подають фото, зокрема й з лійочником ріжковидним, запитуючи, який саме гриб вони відшукали.

Чорна лисичка у медицині:

Гриб володіє імуностимулюючою, бактерицидною й антигельмінтною дією. Перед застосуванням необхідно порадитися із лікарем. Маючи на меті самостійно приготувати лікарський препарат на основі лисичок в домашніх умовах, насамперед необхідно звернутись до фахівця за роз’ясненням.

Завдяки вмісту особливої речовини – хітінманнози, отруйної для паразитів, чорна лисичка не буває червивою. До того ж, за результатами досліджень західних вчених доведено, що полісахариди, які містяться у міцелії гриба, наділені протипухлинною здатністю.

Із чорних лисичок готують спиртові настоянки. Препарати на основі цих унікальних грибів, допомагають зміцнити нервову систему, стабілізують гемоглобін. Також їх застосовують у лікуванні гепатиту С.