"Асоціювався із розкішшю та вседозволеністю": історія першого нічного ресторану в Ужгороді (ФОТО)

Історію одного із популярних у свій час ресторану в Ужгороді розмістили на сторінці Історичного Закарпаття в мережі Фейсбук.

Славний підземний ресторан «Скала», який свого часу був візитівкою Ужгорода. Відкриття ресторану "Скала" відбулося 18 листопада 1968 року. У винних підвалах, викопаних, за свідченням історичних джерел, турками в XVII столітті місце воістину легендарне. У радянські часи не було, мабуть, жодного туриста, котрий би не випив чарочки закарпатського вина у цьому підземному ресторані.

Бував там хоча б один раз і кожен ужгородець за 40. У 60-80-ті то була справжня дивина: посидіти глибоко під землею у колишніх королівських підвалах, поїсти дичини та послухати циганський ансамбль. Таке задоволення дозволяли собі в особливі дні, тому "Скала" неодмінно асоціювалася з непритаманною у радянські часи розкішшю і вседозволеністю.

Це був перший у Радянському Союзі нічний ресторан", Вхід у "Скалу" був платним, коштував 10 рублів. Це було зроблено спеціально для того, аби відсіяти неплатоспроможну публіку. За ці 10 рублів ти міг замовити їжу і напої з меню. Якщо кінцевий рахунок був більшим, в кінці вечора доплачував. Готували в "Скалі" дуже смачно, порції були великими. В меню – купати, лоци-печенє, печеня по-київськи, шніцель по-мукачівськи, різні делікатеси з дичини. Ресторан вважався досить дорогим, хоча захмарних цін там насправді не було. Людей вечорами приходило дуже багато, часто можна було зустріти туристів, закордонних гостей, партійну еліту".

З усіх зібраних свідчень, спогадів і фотографій можна відтворити таку картину. Ужгород, вулиця Радянська, 32. Велика вивіска з надписом "Скала", масивні двері, оздоблені металевим візерунком. За ними – вестибюль, з якого вниз, на глибину близько 20 метрів, спускалися досить круті гвинтові сходи. Спустившись, відвідувачі потрапляли до першої з п'яти зал – так званої малої. То була така собі печера, видовбана в камені. Зі стелі нависали величезні брили, простір освітлювали зроблені "під старовину" ковані ліхтарі, а під усім цим стояли столики зі стільчиками. Подейкують усі меблі були вирізьблені з червоного дерева.

Малу залу відділяли від наступної, так званої великої, декоративні букові та дубові балки. Її також оздобили у народному стилі: гуцульські дубові столи, лавиці й стільчики. Старожили згадують, що в кінці зали ніби вітала відвідувачів піднятою рукою "хазяйка" підвалу — рельєфно викладена з білого каменю фігура жінки.

Найбільше відвідувачів зазвичай "осідало" в цих перших залах. Кажуть, вони могли прийняти до 400 клієнтів. Далі розташовувався бар, де кожен вечір грали музиканти, а відвідувачі могли потанцювати.

До 1977-го у цьому ресторані грав ромський ансамбль, який виконував фольклорні композиції: угорські, словацькі, циганські, русинські. А в 1977-му в моду увійшла так звана салонна музика, а, по суті, джаз. Тоді в "Скалі" почав грати інший ансамбль.

Була у "Скалі" і четверта зала — мисливська. Тут вже були зроблені дерев'яні декоративні стіни з вузенькими віконцями, а на них висіли мисливські трофеї на кшталт оленячих рогів та медвежих шкур. Меблі тут були дуже грубі, а замість стільців стояли звичайні пеньки. Особливий комфорт цій залі додавав справжній камін, перед яким лежала шкура дикого кабана. Тут пригощали делікатесами з дичини карпатських лісів. Якщо ж хтось бажав у "Скалі" усамітнитися, йшов до дегустаційної зали.

Там меблями слугували величезні винні бочки, в яких могли уміститися всього лише двоє-четверо осіб. У кожній із них — дубовий стіл і лавиці, на столі – свічки. Туди, зокрема, чоловіки любили приводити дівчат на побачення. Подавали тут кращі закарпатські вина: "Троянду Закарпаття", "Променисте", "Берегівське", "Середнянське" та багато інших.

Цікаво, що нині неможливо знайти відомості про відкриття оригінального ресторану. Відомо, що глибокі підвали донині існують під всієї вулицею Собранецькою. Колись, ще за часів Австро-Угорщини, вони належали імператору і відігравали роль складів.

Підвали колишньої "Скали" називали королівськими – надто вже довгими і великими вони були. Туди власники виноградників звозили данину — кожну десяту бочку вина, отриману на своїй плантації. Після Другої світової війни цей підвал віддали Харчоторгу, який зберігав там засолені овочі. Ця інстанція згодом провела укріплення і розширення свого природного холодильника, мабуть, тоді ж вирішивши перетворити 1000 квадратних метрів підземної площі на ресторан.

Чому ж такий успішний проект у середині 80-х закрили?

Є дві версії: красива і банальна.

За першою, ресторан поступово почав затоплюватися ґрунтовими водами, аж поки його зовсім не залило. Спочатку, згадують деякі ужгородці, у "Скалі" були мокрими стіни, потім відвідувачам почало капати на голови, а згодом на підлозі вже збиралися цілі калюжі. На користь цієї версії може свідчити той факт, що нині підвали "Скали" закриті бетонною стіною. Працівники кафе "Скала" на Собранецькій, 32

Кажуть, що підвали закрили, бо там постійно стояла вода. Причина закриття "Скали" в іншому – забороні споживати алкоголь.

У 1985 році стартувала антиалкогольна кампанія Горбачова, і ресторанам стало невигідно працювати.

Нагадаємо, відомо, скільки шкіл та дитсадків будуть закриті на карантин у Білківській ТГ на Закарпатті