Не останній притулок: у Виноградові замість хоспісу функціонує VIP-геріатричне відділення.

Сучасний паліативний заклад, в якому безнадійно хворі мали б безкоштовно отримувати медичну допомогу в свої останні дні, не виконує ті функції, задля яких його будували:

пацієнти потрапляють сюди на платній основі, а донедавна тут не мали права застосовувати морфій при знеболенні.

"Я радий, що ця проблема (хоспісної допомоги - ред.) вирішена. Ті люди, які потребують допомогу з боку держави, будуть її отримувати у даному хоспісі", - анонсував тодішній голова ОДА Геннадій Москаль на офіційному відкритті соціально-медичного закладу, який так і не став повноцінним хоспісом.

46-річний АТОвець Юрій Гадзик помер в липні 2018 року від раку правої легені. Так показав розтин тіла. Перед тим як смертельно захворіти, військовий-контрактник майже місяць провів в зоні бойових дій на Сході України.

З фронту в кінці грудня 2016 року чоловік повернувся вже хворим і був госпіталізований у Мукачівський військовий госпіталь. Звідти - до столичних військових медиків, які поставили чоловіку остаточний діагноз.

Після кількох курсів хіміотерапії в Києві Юрія відправили назад в Закарпаття, де він продовжив лікування. За кілька місяців онкохворий, з нестерпним больовим синдромом останньої стадії хвороби, опиняється вдома. Ін’єкції морфію, який попередньо виписують в райлікарні, Юрію робить дружина.

В той час як захворювання прогресує і болі стають нестерпними, родичам Юрія, з їхніх слів, у Виноградівській райлікарні радять звернутись до завідувача хоспісного відділення Виноградівського геріатричного пансіонату Віктора Ісаєва. Рідних запевняють: лікар допоможе зняти больовий синдром.

Дома лікар встановлює хворому спинномозковий катетер, дає поради дружині померлого по дозуванню морфію та розріджує кров перекисом водню.

"Лікар Ісаєв добре батьку зробив. Він поставив йому катетер біля спинного мозку і морфій міг діяти одразу та тримав довше. Батько не так страждав. За те, що поставив катетер ми заплатили. Лікар у нас дома був разів десять, а далі сказав, що він не може стільки їздити і порадив оформити батька у хоспіс", - розповідає син Юрія Михайло.

Віктор Ісаєв підтверджує, що проводить подібні операції на дому. Проте на питання про вартість цих послуг їхню ціну не називає.

"Родичі платять за роботу, яку я приїжджаю робити вдома і яку більше ніхто не може робити. Якщо мені дають (гроші - ред.) "дякую", якщо не дають, то я все-одно роботу роблю", - каже лікар Ісаєв.

Також, як стверджує лікар, всі медичні маніпуляції він робить за власно розробленими і запатентованими методиками, які, втім, в Укрпатенті значаться як недіючі. Фахівці з Інституту інтелектуальної власності пояснюють, що так могло статись через несплату річного збору за підтримання чинності патенту і зазначають, що винахід можна продовжувати використовувати.

Не безкоштовний і без ліцензії

За два тижні до смерті стан Юрія погіршився. В надії полегшити страждання хворого, рідні оформляють його у хоспіс.

За словами сина Михайла оформити батька у хоспісне відділення їм запропонував лікар і запевнив, що там знімуть біль і забезпечать належні для онкохворого умови догляду в останні тижні життя.

"Нам лікар радив. Ми не знали про існування хоспісу. Наспіхом зібрали всі документи. Десь два тижні витратили, щоб оформити батька у хоспіс на платній основі та в той самий день, коли нам дали згоду, відвезли його туди", - згадує син.

"Йому в хоспісі стало краще - біль пішла. Покращити якість життя, забрати муки - це я зробив і досяг. Йому боляче не було однозначно. Те, що хворого привезли і у нього відкрилась кровотеча - це так співпало", - коментує лікар перебування Юрія у медзакладі.

Хоча Юрій мав посвідчення учасника бойових дій, але дозволити безоплатне перебувати йому в хоспісі могла лише спеціальна комісія при департаменті соцзахисту після доведення фінансової неспроможності родини утримувати хворого. Сім'я АТОвця вирішила не зволікати з очікуванням кілька тижнів і оформила його на платній основі.

Першої ж ночі, коли хворий був у хоспісі, трапився скандал. В чоловіка почались болі, які медперсонал намагався вгамувати препаратом "лідокаїн". Тоді морфій у медзакладі використовувати не могли: була відсутня ліцензія, яка давала право закладу в своїй діяльності їх застосовувати.

Дружина Юрія, яка була разом з ним, у відчаї сама ввела йому морфій. В чоловіка раптово почалась кровотеча і його серед ночі транспортують на приймальне відділення Виноградівської райлікарні, де він на тапчані пролежав кілька годин перед оформленням.

Останню свою добу Юрій провів в хоспісній палаті пульмонологічного відділення райлікарні де і помер.

...та путівка не з тим діагнозом

Формально ліцензію отримали на початку 2019 року, через два роки після відкриття, а от всі умови для повноцінної діяльності виконали лише у вересні. Як запевняє лікар Ісаєв, на сьогоднішній день в хоспісі вже можна використовувати медичні наркотики, але у їхніх пацієнтів зараз немає для цього медичних показів.

В департаменті соцхахисту кажуть, що хоспіс так довго чекав на ліцензію через довгу бюрократичну процедуру. Коли всі документи зібрали, а недоліки усунули, заклад її отримав.

"Рівно рік тому, у вересні, я зробив всі документи по ліцензії. Рік все оформляли, щоб сьогодні забрати журнал. Це як називається?", - коментує лікар.

В той же час в Держслужбі з контролю за наркотиками пояснили, що за наявності усіх необхідних документів і відсутності зауважень до них, рішення комісійно виноситься протягом 10-ти днів. За наявності зауважень ліцензія видається після їх усунення.

Згідно даних про поступивших в хоспісне відділення, АТОвець Юрій Гадзик значиться як поступивший з серцевим захворюванням: ІХС (ішемічна хвороба серця - ред.), кардіосклероз атеросклеротичний. Також він значиться як померлий від цієї самої серцевої недуги тут же, у хоспісному відділенні.

Віктор Ісаєв пояснює, що помилився при оформленні документів і випадково не вніс туди патанатомічний діагноз. Щодо путівки, то її видають в департаменті соцзахисту на основі записів у медичній картці чи лікарського заключення.

Начальник департаменту Михайло Петрішка пояснив, що помилка могла статися тому, бо його працівники не компетентні в медичних діагнозах і конкретно у випадку Юрія Гадзика не могли його вірно прочитати, тому написали найзрозуміліше.

"Терапевт написав "сч" (мається на увазі коротке медичне позначення онкозахворювання як "С-r", що походить від англійського "cancer", тобто "рак" - ред.). Як нам його читати? Ну от працівниця і написала те, що можна було зрозуміти. На оформлення в хоспісне відділення це ніяк не впливає. Там і так потім дообстежують", - запевняє чиновник.

В хоспісі повідомили, що випадки, коли в путівках зазначається інший діагноз, мають місце. Зокрема в заклад направляються хворі, які мають проблеми з вживанням алкоголю і яким там бути заборонено. Натомість в департаменті запевняють, що приймають туди лише тих пацієнтів, яким це дозволено.

За інформацією родичів одного з пацієнтів, місячна вартість перебування на платній основі коштувала їм до 10 тис. грн.

Поворот не туди

Будівництво хоспісу стартувало в 2013 році по програмі транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна з бюджетом понад 1 млн. євро. За ці кошти у 2015 році мали відкрити два заклади – в Україні та Польщі. Реалізовувало проект КП «Агенція місцевого розвитку Виноградівщини», а партнером виступала Виноградівська районна рада.

Напередодні планового відкриття у 2015 році незавершений проект в Україні потрапив у фінансовий скандал через підозру в розкраданні понад 1,7 млн. гривень при будівництві. І хоча ревізії Держаудитслужби порушень у 2016 не встановили, кримінальні провадження залишаються відкритими досі.

Натомість Виноградівська районна рада вже більше двох років боргує Міністерству економічного розвитку Польщі. Це стосується суми, яку партнери не прийняли у звіті.

"Міністерство економічного розвитку нам виставило рахунок на повернення 218 тис. євро як таких, що не були прийняті ними у звіт. 80 тис. євро ми вже повернули. Це були кошти проекту, що лишались на рахунку агенції. Залишок цієї суми, не пам’ятаю точно 130 чи 140 тис. євро, ми боргуємо. На рахунок повернення цих коштів поляки поки до нас більше не звертались", - коментує ситуацію з боргом заступник голови райради Адальберт Сверенко.

Щоб завершити будівництво райрада змінила керівника агенції, що реалізовувала проект, а з районного та обласного бюджету виділили додаткові кошти. В райдержадміністрації та райраді просять облдержадміністрацію передати хоспіс в оперативне управління "відповідному структурному підрозділу" ОДА і останні погоджують цю передачу геріатричному пансіонату департаменту соціального захисту. В день отримання погодження районні депутати закріплюють передачу голосуванням. На початку 2017 року хоспіс, нарешті, відкривають.

Саме ця передача зробила безкоштовну медичну допомогу невиліковнохворим платною, а хоспіс, який мав стати самостійним закладом - хоспісним відділенням у складі Виноградівського геріатричного пансіонату.

Олег Любімов, колишній голова Виноградівської райради за якого починалось будівництво хоспісу, вважає, що ситуація навколо проекту носила політичне забарвлення: вибори в жовтні 2015 року змінили керівництво районом "Єдиним центром" на користь "Відродження".

За словами колишнього чиновника перший та другий міжнародні аудити по використанню коштів не містили зауважень, а гарантії передачі майбутнього хоспісу на баланс охорони здоров’я були з самого початку проекту.

"Це був готовий проект, який треба було доробити і змусити працювати. Вони (депутати райради – ред.) навіть не протестували проти передачі об’єкту управлінню соцзахисту, коли він, як заклад, знаходиться в переліку закладів Міністерства охорони здоров’я. В результаті хоспіс, як він був задуманий, не працює", - переконаний Олег Любімов.

Теперішнє керівництво райради теж вважає, що хоспіс знаходиться "не там" і дивується, чому ОДА не приймає рішення про його передачу охороні здоров’я. В облдержадміністрації в свою чергу пояснюють, що заклад може бути переданий на баланс Департаменту охорони здоров’я, якщо буде така потреба.

"Думаю обласний бюджет зміг би фінансувати хоспіс в складі департаменту охорони здоров’я. Тим паче, зараз вже діє Національна служба здоров’я. Тому питання хоспісу залишається відкритим", - каже заступник голови ОДА Ярослав Галас.

Натомість в департаменті соцзахисту проблеми в приналежності хоспісу до їхнього відомства не бачать і вважають, що Україні потрібно переходити на страхову медицину, аби платне лікування приймалось як норма, а не викликало обурення.

Випадки порушення прав людини і незадоволені родичі померлих

Випадок з АТОвцем Юрієм не перший подібний в стінах хоспісу. Однак перший, про який родичі померлого погодились розповісти.

Вперше про порушення прав людини тут заговорили під час моніторингового візиту представників Секретаріату Уповноваженого з прав людини в листопаді 2017 року.

Перевірка виявила порушення прав людини. Після звернення Уповноваженого до прокуратури області по відношенню до працівників хоспісу по 139 і 146 статтям ККУ було відкрили два кримінальні провадження, які, втім, були закриті прокуратурою.

Наступний моніторинг у вересні 2018 року показав "незначні зміни" та виявив відсутність… пандусів. Керівництво закладу порушення коментує коротко відповідаючи: "Було. Виправили".

В Секретаріаті Уповноваженого констатували, що на час останнього моніторингово візиту в закладі надавалась лише допомога паліативного догляду.

5 вересня в хоспісі помер мукачівець О. Шаш. Чоловіку було 55, він хворів на цукровий діабет, був без ноги та в стані після інсульту. Дома доглядала за ним вагітна дочка Габріелла, яка вже має малолітню дитину. Перед самим народженням другої дитини у березні жінка оформила батька на платній основі в хоспісне відділення. Родині перебування там коштувало майже 10 тис. грн щомісяця.

Після смерті батька жінка нарікає на грубе ставлення лікаря і вимагання грошей на операції, неналежний догляд та відмову видавати тіло.

"Вони дві години не видавали тіло, а коли його привезли, то я була вражена: батько пробув без холодильника дві доби. Він помер у четвер після обіду і я змогла організувати похорони лише на суботу. Домовилась з директоркою пансіонату, що його на цей час покладуть в холодильник… Знаєте, він худощавий був, а привезли його роздутим… Думаю, що лікар це спеціально зробив за те, що я не хотіла йому платити", - розповідає дочка Габріелла.

Лікар Ісаєв і медперсонал хоспісу називають такі слова наклепом і кажуть, що вже звикли до подібного.

В департаменті соцзахисту кажуть, що знають про цей конфлікт. Не заперечують і наявність інших, проте зазначають, що повпливати на їх уникнення не можуть і радять родичам звертатись із скаргами у прокуратуру.

Олена Мудра для Голосу Карпат

Читайте також:

Поділитись:: Facebook; Twitter(X); Whatsapp; Telegram; Viber