04.07.2019 13:21
В закарпатських умовах малоземелля і слабо розвинутої промислової інфраструктури ця проблема виникла не сьогодні і не вчора, вона існувала тут практично завжди за різних держав. Прихована незайнятість місцевого люду була навіть у радянські часи, коли закарпатці, не маючи можливості працевлаштуватись на рідній землі, змушені були виїжджати на сезонні роботи на неосяжні терени колишнього Союзу. І це при тому, що за радянської доби у нас офіційного безробіття не існувало, а непрацюючого могли навіть запроторити до буцегарні за байдикування. Нині ж, коли кордони держави стали прозорими, закарпатці масово подались світ за очі у пошуках сталого заробітку. Погано це чи добре, які для них існують ризики наша розмова з директором Закарпатського обласного центру зайнятості Юрієм Фущичем.
- Пане Юрію, як би Ви охарактеризували ситуацію на місцевому ринку праці?
- Як украй складну. Чому? Бо вона в цілому відображує ситуацію в державі, є віддзеркаленням суспільно-політичного та економічного становища в ній. Люди масово змушені виїжджати за кордон у пошуках заробітку не від добра, а від бажання вирішити свої матеріальні проблеми, які не вдається реалізувати вдома. Сьогоднішній ринок праці не обмежений вузькими кордонами окремо взятої області чи навіть держави. Він – транснаціональний. А тому і саморегульований, не любить пустоти і надлишку. Десь відбуло, а десь прибуло. Люди самі вирішують, де їм краще і комфортніше. І в цих умовах ніякими адмінзаходами, тим паче силоміць, змінити ситуацію неможливо. Потрібні економічні важелі, певна аргументована мотивація шукати і знаходити себе на рідній землі, а не десь по світах.
- І в чому вона виражається?
- У першу чергу в рівні заробітної плати, соціальних гарантій, упевненості у завтрашньому дні. Не секрет, що рівень оплати праці за одну й ту ж саму роботу в Європі і у нас різниться в рази. Саме тому сюди і заходять інвестори, вкладаючи власні кошти у виробництво, бо нашим людям можна платити значно менше. Ось і вся арифметика. Але в останній час ситуація кардинально міняється, бо наш місцевий ринок праці почав катастрофічно відчувати нестачу робочих рук, які всмоктує у себе ринок праці Європи та Росії. Це і є прикладом саморегуляції, про який я вже говорив.
- Яким чином служба зайнятості впливає на процес?
- У нас немає економічних важелів, аби якось впливати на процес перерозподілу трудових ресурсів на ринку праці, але є відпрацьовані механізми щодо активних форм сприяння працевлаштування краян вдома, переконання їх жити і працювати в Україні, адже соціально незахищений заробітчанин за кордоном потрапляє під значну кількість ризиків, пов’язаних із життям та здоров’ям, втрачає стаж роботи, а отже – і право на пенсію, відірваний від родинного кола і дітей, які зростають безбатченками. А тому наша служба намагається донести до людей необхідну інформацію щодо існуючих вакансій, умов праці, соціальних пакетів, медичного обслуговування, аби спонукати їх будувати власне життя тут, на рідній землі. Ми також тісно співпрацюємо з роботодавцями не тільки в плані заповнення існуючих вакансій, але й у переконанні їх у необхідності підняття матеріального стимулювання працівників, дотримання належних умов праці та відпочинку. Тим же, хто звертається до нас у плані працевлаштування, пропонуємо широкий спектр вибору професій, перекваліфіковуємо шляхом навчання, допомагаємо у відкритті власної справи.
- Що можете сказати з приводу нинішньої потреби ринку праці?
- На сьогодні роботодавці проінформували наші центри зайнятості про наявність 12.1 тис. вакансій, що на 10 % більше, ніж торік за аналогічний період. Найбільше вакансій на підприємствах з давальницькою сировиною, у переробній промисловості, торгівлі та ремонті, транспортній галузі, організації харчування, сільському, лісовому та рибному господарстві, державному управлінні та обороні, освіті. Так що роботи вистачає, не вистачає робочих рук…
Джерело: Закарпатський обласний центр зайнятості
Закарпаття і заробітчанство: чому та як помирають українські трудові мігранти за кордоном
Читайте на ГК:Українці мають знати: Чехія знову змінює правила перебування біженців з України на їх території