Громадянин Німеччини Мішель Якобі, подорослішавши, не захотів залишатися у рідній країні. Змінив забезпечене і впорядковане життя вдома на не облаштоване, але повне несподіванок в Україні.
Тут, у закарпатській глибинці, ось уже сьомий рік вирощує карпатських буйволів.
Він був вражений, коли дізнався: тварин, яких віками тут вирощували і яких ще півстоліття тому було понад тисяча, нині залишилося чотири десятки голів. Місцеве населення безжально здавало їх на м’ясо!
"Сучасна генерація сільських господарів відмовляється тримати буйволів. Мовляв, молока вони дають небагато, а як тяглова сила не витримують конкуренції з автомобілями й тракторами", - каже Мішель.
"Я приїхав сюди, щоб змінити сумну долю цих тварин. Вони розумні, їх можна використовувати в господарстві на різних роботах. Це краща тяглова сила, ніж воли. А що їхнє молоко цілюще, то це тема окремої розмови. Нісенітниця, що буйвол — дика і неприступна тварина. Якщо турбуватися і добре ставитися, тварина стає ручною", - стверджує німець.
Кошти на формування маточного стада Мішель Якобі знайшов у вигляді єврогрантів. Люди, які дослухалися до його прохань, допомогли створити основу стада. І це попри те, що доросла буйволиця коштує не менш ніж 2 тисячі євро! Через шість років у стаді вже двадцять тварин, бика-запліднювача привезли аж із Болгарії. Вже народжуються телята, так би мовити, власного «розливу».
Приміщення Мішелеві на безоплатній основі надав директор сільськогосподарського ТзОВ «Дружба» Валерій Бовт. Молодий фермер з Німеччини витрачається лише на електрику.
Раніше Закарпатська обласна рада надавала дотації на утримання буйволів, тепер перестала. В сусідніх Тячівському та Рахівському районах, де нині теж утримують до двох десятків тварин, грошові виплати власникам запровадили з місцевих бюджетів. На Хустщині це питання на стадії вирішення.
"Не розумію тих закарпатців, які залишають рідний край і їдуть на доларові заробітки за кордон, — каже Мішель Якобі. — Закарпаття — благодатний край для господарювання, зокрема й для розведення буйволів. Буйволяче молоко, овечий сир, бринза (а ми тут тримаємо й овець) мають надійний збут. Навіть до столиці відправляємо продукти з ферми. Розходиться все до останнього кілограма: було б більше — і те б забрали."
Мішель планує промислову переробку буйволячого молока. Але для цього слід придбати обладнання для фасування. Знаменитий сир моцарелла із буйволячого молока стане ще однією візитівкою села.
Щоденна норма молока від буйволиці — від 7 до 10 літрів, проте надзвичайної жирності. За цим показником — від 8 до 12 відсотків — йому немає рівних. Якщо в коров’ячому молоці жир міститься у вигляді кульок, то в буйволячому — у дисперсному стані, тобто у всьому молоці. У заквашеному вигляді таке молоко не виливається. Буйволяче молоко дуже багате на білки. Закарпатські господарі стверджують, що ним успішно лікують анемію (малокрів’я).
Буйволи вигідні й тим, що від них отримують дешеве м’ясо, адже невибагливі до їжі. Мають цінну шкіру. Важать дорослі тварини карпатського буйвола 600—700 кілограмів.
За матеріалами Урядового Кур'єра.
Більше за темою
Виноградівські фермери запліднюють свиноматок штучним методом
Закарпатські фермери налагоджують із поляками спільний агробізнес
Цьогоріч посівна для закарпатських фермерів подорожчала у півтора рази (ВІДЕО)