У Фанчикові загибає будинок відомого закарпатського живописця Іштвана Кутлана.

Будинок, де прожив своє життя митець, тепер ледь можна помітити крізь зарослі дерев та кущів. Окрім цього, зараз в ньому ніхто не проживає, тому споруда поступово руйнується.

До такого стану будівлі привернула увагу місцева жителька села Фанчиково Валентина Костьо. Керуюча виставковим залом «Імпасто» у Виноградові і сама художник, вона активно вивчала творчість митця-односельчанина. Розповідає, ця двоповерхова садиба, збудована в 1932 році, серед інших низеньких, мініатюрних хатинок довгий час була окрасою села і її називали замком. Крім цього, будинок був осередком культурницького життя, де збиралися видатні метри європейського живопису Дюла Рудної, Петер Сюле, Шандор Котоно, Янош Торно, Герман Ліпої, Бейла Івані-Грюнвальд, поети та актори, художники Закарпатської школи мистецтв тощо.

− Це якась внутрішня потреба була. Мені дуже цікава була ця особистість. І чому довгий час про нього ніхто не згадував. Навіть у школі на той час, чи у сільській раді, не було про нього відомостей, − згадує Валентина Костьо як кілька років тому почала збирати матеріали про митця та шукати картини для виставки його робіт. – Зараз допомогти будинку, щоб він зберігся, звичайно, дуже складно. Власники нехтують, що це пам’ятка. А, можливо, якщо вони не мають змоги, то якісь спонсори, меценати, зайнялися б цим і спробували «підтримати» будинок, щоб він не зруйнувався повністю.

Картини Кутлана знаходяться в приватних колекціях, є в Третяковській галереї. Також ціла колекція − пейзажі, портрети, натюрморти, казкові мотиви, є у внучки художника Ельвіри Гудак. Жінка каже, колись хотіла в будинку свого дідуся зробити музей. Тоді за допомогою звернулася у відділ культури Виноградівської РДА. Там пообіцяли зробити туристичний центр, але нічого з того не вийшло. Зараз розповідає, будинок передала своєму внукові. Однак він теж немає бажання подбати про нього. А вона сама, живучи у Виноградові та через свій вік, там не була вже давно.

– Дідусь говорив русинською мовою і не малював на замовлення. Я його пам’ятаю як дуже хорошого друга і потім як вчителя. Тому що він мене вчив, починаючи з першого класу, − поділилась своїми спогадами Ельвіра Гудак.

Чи може хтось від влади подбати про збереження цього будинку? За коментарем ми звернулися до відділу культури районної адміністрації. Тут теж зазначають, зробити нічого не можуть, бо будинок знаходиться в приватній власності.

Тож тепер виходить надія на збереження цього будинку лише на спонсорів та меценатів.