Родинний оберіг для закарпатців: Великодня "хлібувка" і її символічність (ФОТО).

До Великодня закарпатці готують не лише традиційні смаколики, а й вишивають "хлібувки".

Жителі області поспішають приготуватись до одного з найсвітліших, найрадісніших свят у всьому світі - Воскресіння Господнього. Величний день - символ перемоги добра над злом, світла над темрявою, надією над зневірою, сумнівами й розчаруваннями. Цьогоріч римокатолики області освятили пасхальні корзини із великодніми дарами на тиждень раніше, 9-го квітня. Водночас у православних вірників день Пасхи припадає на 16 квітня. Торік Православний Великдень у регіоні відзначили 24 квітня.

Тож поки одні уже святкують цієї миті Воскресіння Христове та традиційні "поливанки", що йдуть услід за Великоднім дійством, в інших ще лиш іде підготовка до свята.

У кожній родині до Великодня готуються як духовно, так морально і, звісно, матеріально. Що ж до останнього, варто відзначити, ціни на шовдар, м'ясні смаколики, яйця та інші святкові продукти за рік значно виросли. То ж, Великдень цьогоріч влетить закарпатцям в чималу суму.

Та, звісно, аби всього не купувати до пасхального кошика, можна постаратись приготувати дари для освячення в храмі з домашніх продуктів. А умілі закарпатські ґаздині дбають і про смачнюче наповнення кошика, гарно розміщені страви у ньому, та й про дизайн самої корзини. І як в цьому випадку обійтися без "пулки" або ж "хлібувки" - урочистого Великоднього рушника, що ним вкривають ґаздині пасхальний кошик. У різних районах області його по різному називають, та особливість цього традиційного святкового елементу ж надзвичайно важливою.

Раніше пасхальний рушник мала вишити обов'язково кожна ґаздиня. Рушник був не лише одним зі святкових символів, а й оберегом родини. До його вишивання відносились відповідально, з терпінням, любов'ю, чистотою думок й почуттів та із молитвою.

На урочистих "хлібувках" зображували християнську великодню тематику. Традиційно вишивали на рушниках церковні обителі, розп'яття Ісуса Христа, весняних пташок, вербові галузки та писанки, ангелів, кошик із паскою. Вишивка мала бути яскравою, містити якнайбільше світлих тонів - голубого, червоного, жовтого, золотистого тощо.

Вишивати рушник починали в четвер, традиційно шили хрестиком й бажано лише однією голкою. Обраний малюнок займав не більше чверті полотна. Для рушника підбирали завжди натуральне домоткане полотно. Його нізащо не різали, а рвали - нитка уособлювала нескінченність життя.

Зазвичай розмір великоднього рушника сягав 30×70 см. Вишивали так, щоб не було вузликів, а виворітна сторона була не гіршою, ніж лицьова. І досі побутує таке твердження: "Лицьова сторона для людей, а виворітна - для Бога!"

Місцеві ґаздині й зараз вишивають пасхальний рушник удома. Шиють хрестиком, гладдю, різноманітними стрічками. Оздоблюють бісером, кольоровим мереживом. Незмінним кодовим символом рушника є традиційний святковий напис "Христос Воскрес!". В умовах війни, останнім часом на традиційному рушнику можна побачити й патріотичні написи.

Фото автора та з мережі Фейсбук

Нагадаємо, раніше ми писали, що закарпатка розповіла про масивний "пасчаний" кошар.