Як на Перечинщині розмальовані «баби» із палицями «рвуться» до хат.

18 січня на Закарпатті відзначатимуть Другий Святвечір, або ж «Голодну кутю».

В народі це свято ще називають «бабиним» вечором. За традицією, після вечері, «збираються бабоньки і йдуть на колядоньки».

На відміну від Святвечора, коли жінкам до обійсть із колядою заборонялося входити, 18 січня у ролі основних колядників виступають жінки, наряджаючись у різнобарвний одяг, розмальовуючи обличчя помадою, аби їх не впізнали. Чоловіки цього вечора теж наряжаються в жіночий одяг та теж вимальовуються помадою і одягають жіночі хустки.

Перед входом до хати, колоритна коляда, що більш нагадує персонажів із маскараду, стукає в двері й питає в господарів: «А чи впустити бабоньок звеселити оселю?» Й господарі відчиняють костюмованій коляді.

На Перечинщині і досі ввечері 18 січня збереглася традиція збиратися бабонькам до обійсть та веселити господарів. За коляду вдячні господарі віддячують голосистим бабам грошима.

Колоритними колядниками цього вечора є також роми – парубки та дівчата, переодягнені у клоунів, діда із бабою тощо, – розповідає Марія Белей із Перечинщини. Ходять по п’ять і більше осіб, із криванями (дерев’яними палицями) та віниками. На руках у баби, зазвичай, лялька (дитина). Усі ці предмети їм необхідні для жартівливого виступу.

До вечері баб-колядників до хат не впускають, бо не вестиметься у обійстю. Хоч знало бути й таке, що не встигали і повечеряти, як бабоньки починали вже «ломозіти» у двері, – додає Марія Михайлівна.

Увесь цей день, 18 січня, віруючі люди нічого не їдять – постують. А вода, освячена в церкві – «вечірня вода» – вважається святішою, ніж з Водохреща, вона відганяє всяке лихо.

Існувало повір'я, що зібраний 18 січня сніг здатний зцілювати. Ним часто умивались дівчата, аби мати біле й красиве обличчя.

Із самого ранку господар цього дня мав засвітити лампу, щоб кури добре неслися. До того ж не можна голосно кликати птицю, щоб злі сусіди не почули та не наврочили.