Забуті поховальні традиції на закарпатській Верховині, які вражали іноземних дослідників у 20-х роках ХХ ст. (практично 100 років тому), а нас вражають сьогодні.
Цікавими деталями місцевої історії поділився у мережі Фейсбук Mykhailo Markovych.
Далі текст допису мовою оригіналу:
На цих фото – Баба і Дідо. Персонажі-фіглярі, переодягнені хлопці, які проводили траурні ігри веселого характеру.Великий інтерес у тогочасних журналістів викликали так звані «Свічені», або в деяких місцях «Лопатки»: поки небіжчик лежав у труні, а дяк читав Псалтир, молодь розважалась. Два хлопці одягались у старих діда і бабу, замазавши обличчя попелом.
Ці ігри мали часто еротичний і пародійний характер, наприклад, пародія на похорон.
Церемонії та звичаї, що супроводжували смерть та поховання, наводили жах на чеську дослідницю Амалі Кожмінову.
За її словами: перед похованням покійного, що на практиці означало розміщення мертвого тіла в одній кімнаті протягом майже нормального сімейного життя, старші сусіди приходили на молитви, а молодші проводили танцювальні ігри.
Амалі Кожмінова вважала їх занадто веселими і занадто ексцентричними, а їх відверто еротичний характер вразив її. У коментарі до своєї фотографії «Діда і Баби» вона зауважила: «…цією траурною веселістю вони вказують, що радіють, що душа померлого вже на небі – подалі від цього порожнього світу, сповненого трауру, біди та відчаю. 1922 р.».