Соціолог Паніотто: Щомісяця 100-150 тисяч українців залишаються за кордоном - як діяти?.

Українці, які виїхали з країни через велике вторгнення Росії і не мають наміру повертатися, становлять найбільшу демографічну втрату, яка значно перевищує втрати на війні.

На сьогоднішній день Європа прийняла понад 6 мільйонів українських біженців. Кожного місяця кількість наших громадян, які вирішують не повертатися з країн, що надали їм притулок, збільшується приблизно на 100-150 тисяч. Це рішення частково впливає на ставлення тих, хто залишився в країні, до тих, хто виїхав. А після закінчення війни Україну може очікувати нова хвиля еміграції - цього разу вже чоловічого населення, яке хоче возз’єднатися зі своїми сім’ями за кордоном.

Цю думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто.

– На другу річницю повномасштабної війни президент Зеленський озвучив кількість втрат української армії: 31 тисяча. Водночас за оцінками Моніторингової місії ООН, за ці два роки загинули 10,5 тис. цивільних українців. Таким чином, сумарно понад 40 тисяч. 6,5 мільйонів українців виїхали за кордон. За вашими оцінками, який вплив війна вже встигла здійснити на демографічну ситуацію в Україні? Чи можна назвати її критичною?

– Критична чи не критична? Демографічна ситуація в нас дуже погана. При цьому кількість тих, хто гине на фронті, неспівставна з кількістю тих, хто поїхав за кордон і не планує повертатися. Названі вами 40 тисяч – це у двісті разів менше, ніж кількість тих, хто поїхав, це пів відсотка. Водночас із кожним місяцем на 100-150 тисяч зростає кількість тих, хто не повернеться.

Таким чином, наші головні втрати з погляду демографії – це люди, які не повернуться. Близько 6 мільйонів українців у Європі та ще 1-2 мільйони у Росії. Демографи кажуть, що за найгіршого розкладу після закінчення війни нас може залишитися близько 25 мільйонів. Але ніхто не знає, коли війна закінчиться.

Звісно, це дуже серйозна демографічна проблема. І нам у будь-якому разі, як і іншим країнам, певне, доведеться запрошувати, зацікавлювати, мотивувати приїжджати до України людей. І це будуть люди з тих країн, де ситуація гірша, ніж у нас. Можливо, з тих самих арабських, африканських країн.

Але Україна не дуже готова до цього. Рівень ксенофобії щодо таких незнайомих груп у нас досить високий. Крім того, немає такого досвіду, як в інших європейських країнах. Тому демографічна проблема – один із найсерйозніших наслідків цієї війни.

– Тобто після війни Україна буде змушена йти шляхом країн ЄС, активно залучаючи робочу силу з країн третього світу?

– Так, ми будемо змушені йти цим шляхом. Мене особливо турбує ситуація з можливою соціальною напругою, яка виникає щодо тих груп людей, які зараз не в Україні. Це люди, які перебувають у Європі як біженці, та люди, які перебувають на окупованих територіях.

Справа в тому, що виникає негативне ставлення до них поки що більшою мірою в соціальних мережах. Ці люди все бачать, вони перебувають у тих самих соціальних мережах. І це посилює небажання повертатися, тому що деякі з них думають, що, повернувшись, вони будуть у певному сенсі неповноцінними людьми, до них буде упереджене ставлення.

Я хотів би зауважити, що дослідження, які ми проводимо, показують, що загалом ставлення і до перших, і до других поки що більш-менш нормальне, особливо до жінок, які виїхали з дітьми.

Але мені здається, що нам у будь-якому разі вигідно, щоби повернулися саме ці люди, незважаючи на те, що про них часто пишуть "нам не потрібні ці зрадники" тощо. Це емоційна реакція на ситуацію, але для нас краще, щоби повернулися українці, а не замінювати їх людьми з інших етнічних груп з інших країн.

Читайте також: У Поволжі РФ будують фільтраційні табори для українців – спротив

Хочете бути в курсі найактуальніших подій з регіону і не тільки? Підписуйтесь на Telegram канал «Голос Карпат» і щодня першими отримуйте свіжу інформацію!