Село відоме рядом цікавих туристичних об'єктів і має багату історію.
Село відоме рядом цікавих туристичних об'єктів і має багату історію.
Йдеться про одне з живописних населених пунктів Тур'я-Реметівської ОТГ. Саме тут у свій функціонувала вузькоколійка, що пролягала через центральну дорогу уздовж річки Тур’я. Про це ми писали у попередній публікації. Тут знаходиться одинока могила угорському солдату, про яку мало відомо не тільки туристам, а й жителям громади. Також тут на стіні православної церкви знаходиться барельєф славнозвісному листоноші Федору Фекеті. Його ще називали Послом. Працював поштарем, коли у Тур'я-Реметі функціонував один з унікальних залізоливарних заводів.
Також у цьому селі за Австро-Угорщини працювала державна конюшня, де вирощували коней чистокровних порід.
Є ще чимало цікавих об'єктів у столиці Турянщини, а от ми розповімо про колишню міжколгоспну міні-ГЕС на потужній колись водоймі, де за легендою, у жорсткому двобої загинули могутні тури.
Якою ж була раніше мін-ГЕС у Тур'я-Реметі на Перечинщині?
Міжколгоспну ГЕС було споруджено у Тур'я-Реметі у 50-х роках минулого століття. Потужність електростанції була 360 кіловольт/ампер. Така споруда зводилася уперше на Закарпатті й це був унікальний інженерний проєкт. Головним механіком на той час був Олександр Богуш, а черговим по греблі — Михайло Мигаль.
"Контролер Іван Симочко збирав оплату від населення за використану електроенергію у всіх селах. У 1963 році міжколгоспну ГЕС поставили на консервацію", - згадує в історичному нарисі "Тур'я-Ремета" публіцист й краєзнавець Юлій Кул.
А ось офіційні деталі з історичного нарису, як утворювалась на Турянщині перша ГЕС. Як все було й чому, врешті, занепала гідроелектростанція?
Задум проектантів був і захоплюючий, і спірний. Але ніхто не смів перечити. Попід Розтокою допізна бухикав екскаватор. Згодом там, на різних рівнях, змонтували три турбіни і звели стіни основних будов, і верхню і нижню, та трансформаторну підстанцію. А ось іригаційні канали рили вручну в різних напрямах: одну від греблі навпростець до турбін від Турички за селом. Другий — від набагато потужнішої греблі на річці Тур’я (навпроти колишньої фабрики “Тур’янка”), вода мала подолати чималу відстань каналом попід Магуричею, лотками — через Туричку поруч моста, далі знову каналом, аж до нижніх турбін. Там води мали зіллятися.
Кожному із сіл визначили трудповинність. Але цього разу люди не нарікали. Лопати й кирки — і гайда до вагонів вузькоколійки, щоб доїхати в Тур’я-Ремету. Іноді грав духовий оркестр, а про хід будівництва йшлося у випусках стіннівок (стінгазет).
Під контролем Олександра Богуша встановили турбіни, споруджувалися греблі. Паралельно вівся монтаж 10-кіловольтних електроліній до навколишніх сіл. За це відповідав Василь Мигалина. Монтажниками, а потім черговими електромонтерами були Микола Король,тезки Михайли Фекети, Михайло Керецман та ін. Налагодили і двосторонній телефонний зв’язок з черговими на греблі.
Настав день свята. З’їхалося люду і гостей тьма-тьмуща… 24 червня 1955 року випала десята річниця від дня возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною, тому урочистість була превелика. Як-не-як, вперше у краю ставала до ладу ГЕС потужністю 360 кіловольт/ампер у верховинському селі! Промовці дякували партії і уряду, був концерт і така гостина, що дехто і не тямив, як доїхав вузькоколійкою додому, увесь чорний від сажі…
Головним механіком ГЕС залишився Олександр Богуш. В Тур’я-Реметі виростив сина Валерія і дочку Ріту. Михайло Гаджега був бухгалтером, Ірина Павлич — касиром. Контролер Іван Симочко збирав оплату за використану електроенергію у всіх селах, Василь Іванчо – механіком, Юрій Кучак (після закриття ГЕС багато літ був начальником Перечинського РЕМ) починав тут електромеханіком по службі в армії. Черговим на греблі був Михайло Мигаль. Всіх і не згадати...
Життя поступово налагоджувалося. Село зростало, завдяки електростанції став до ладу млин, лісопилка, промкомбінат нарощував свої потужності. А в неділю на іригаційному каналі від Турички можна було відпочити, повеслувати на човні.
Та поступово ГЕС відчула свою хронічну хворобу — замулено іригаційні канали, а очистка вимагала коштів. До того ж, вартість енергії перевищувала копійчані кіловати державних електроліній. Не спомогло і підключення в єдину мережу, коли було споруджено Теребля-Рікську ГЕС. В 1963 році міжколгоспну гідроелектростанцію поставили на консервацію. Так впозірує, що на довічну.
Канал від Турички спершу використали для ставкового рибництва. Охоронцем був Іван Легеза. Але комбікорму не вистачало, рибою план по м’ясу не виконаєш… Тепер там, де колись було плесо води, косарі сушать сіно, а у невеликій колобані все ще “скубають” карасів…
Залишилася тільки ностальгія, бо електроенергія тепер має високу ціну.
На підстанції району електромереж, спорудженій в 1964 p.,у різні роки працювали Юрій та Михайло Мешки, Іван Мошак, Яльч Петро, тепер поруч квартирує чергова Катерина Мешко."
Та якщо й гідроелектростанція у столиці Турянщини уже давно й перестала функціонувати, в прилеглих селах Тур'я-Реметівської ОТГ й досі використовують електроенергію, що виробляє Туря-Полнська Міні-ГЕС Шипот 2. Мова іде про два села громади - Тур'я-Поляну й Полянську Гуту.
Міні-ГЕС у Тур'я-Поляні збудована за італійським зразком. Розташована в урочищі Шипіт на річці із однойменною назвою. Гідроелектростанція у населеному пункті в робочому стані вже понад п'ять років. Введена в експлуатацію у 2014 р.
Читайте також: