1. Новини Закарпаття
  2. >
  3. Вся область
  4. >

«Тренер має бути трохи вчителем, трохи психологом, трохи «рок-зіркою» – закарпатський тренер розповів про карате, роботу з дітьми та сенс свого життя

12.03.2018 15:24 0 Спорт Автор: Голос Карпат

 

Голос Карпат продовжує розповідати про особистостей та професії.

24-річний мукачівець Андрій Шютєв займається спортом усе своє свідоме життя – 17 років. Кіокушин-кан карате стало для нього сенсом життя, а бажання поділитися цим мистецтвом, власним досвідом та знаннями спонукало його стати тренером. У започаткованому в Мукачеві близько півроку тому спортивному клубі «Чемпіон» мистецтву кіокушин-кан карате він навчає наймолодших.

У свої 24 роки Андрій Шютєв за плечима має чимало вагомих досягнень. Він – бронзовий призер чемпіонату Європи, багатократний призер чемпіонатів України, майстер спорту України, володар чорного поясу (1 дан). Втім, на цьому зупинятись не збирається, тренується та продовжує вдосконалювати мистецтво карате разом зі «своїми» дітьми.

Роботу з найвибагливішими учнями – дітьми, в тому числі і дошкільного віку, він обрав свідомо, адже впевнений, що успішним можна бути лише в тому, що насправді любиш, у що «вкладаєш душу». За його словами в кожної дитини є величезний потенціал і можливості. Втім, на початковому етапі не обійтись без підтримки та розуміння батьків.

«Свого часу, в дитинстві, мене на карате привів батько. Десь мені сподобалось, десь не сподобалось. Був момент, коли я не хотів займатися. Але тепер вдячний батькам, що вони мене підтримали і наполягли на тому, щоб я продовжив тренування. Тут важливо розуміти, що маленька дитина, в силу свого віку, ще не усвідомлює потрібно це їй чи не потрібно, корисно це чи ні. Тому тут не обійтись без підтримки батьків. Дитина після кількох тренувань може прийти і сказати «не хочу, не буду». У такому випадку важливо, що скажуть батьки. Важливо не відмахнутись «ну, не хочеш, то й не треба», а підтримати. Обов’язково сконтактувати з тренером, запитувати, пояснити, десь, навіть, наполягти. Я, зізнаюсь, у свій час також був не зовсім чемною дитиною, тепер я це розумію, але карате принесло в моє життя кардинальні зміни. Звичайно, не кожен стане чемпіоном і знайде себе у спорті, але ті знання, яким навчає мистецтво кіокушин-кан карате, переконаний, не будуть марними, а навпаки стануть в нагоді й у подальшому житті», - розповів Андрій Шютєв.

Тренер може дати багато, вважає Андрій, але головне донести до дитини, що найперше – це необхідно бути хорошою людиною і використовувати свої знання виключно з добрими намірами.

«Карате вчить багато чому. Але найперше – це дисципліна. Для мене головне, донести до «моїх дітей» вірне трактування. Щоб вони розуміли, що можна, що не можна і чому саме так. Щоб усвідомлювали, що головне – це бути хорошою людиною, що не можна бити людей просто так, а здобуті знання за межами залу використовувати можна тільки для захисту. З цим у мене жорстко. Якщо дізнаюсь, що «моя» дитина десь просто вирішила побитись – караю, адже за вчинки має бути відповідальність і учень має це зрозуміти. Дисципліна, виховання, характер – це основа», - розповідає тренер.

Не кожен спортсмен, навіть з вагомими особистими досягненнями може стати хорошим тренером. Це – свого роду покликання, те, без чого не уявляєш свого життя. Працювати з наймолодшими - це, безперечно, справа не проста і надзвичайно відповідальна. Адже, однакових дітей не буває, а навчити і зацікавити дитину набагато складніше, ніж дорослого, вважає Андрій Шютєв.

«В мене займається багато діток, є дітки, які ще ходять у садочок, але вже займаються карате. Коли до мене приводять дитину, я одразу кажу батькам, що зі своїми вихованцями я можу бути і жорстким, і м’яким , і прискіпливим та наполегливим. Звичайно, в межах розумного і для того, щоб тренування пішли на користь дитині. Карате не всім підходить, але завдання тренера насамперед зацікавити дитину, допомогти відкрити її потенціал, якщо він є. Тут немає стандартного підходу і не може бути, адже всі діти різні. Впевнений, що успіх маленьких спортсменів – це безперечно спільна заслуга дитини, тренера та батьків», - розповів Андрій Шютєв.

За словами батьків, діти з нетерпінням чекають занять із своїм тренером, а це неабиякий показник. Молодий тренер, у свою чергу, вже переконався в тому, що бути тренером – це не просто робота, це ніби свого роду бути «багатодітним батьком».

«Для мене кожна дитина, яка приходить в зал – це особистість і до кожної я, як тренер, маю знайти індивідуальний підхід: з кимось треба працювати у ігровій формі, комусь розповісти цікаву історію, комусь достатньо пояснити один раз, а комусь сто, у когось виходить з першого разу, а з кимось треба відпрацьовувати допоки не вийде. Тренер має бути трохи вчителем, трохи психологом, трохи рок-зіркою. Насамперед потрібно зрозуміти психологію дитини, на що вона реагує, які має сильні риси характеру, які більш слабкі… і вже виходячи з цього будувати тактику роботи з кожною окремою дитиною. Десь потрібно покарати, десь навпаки заохотити, показати, пояснити. Немає такого секрету, який 100% зробить дитину дисциплінованою і вправною. Те, що батьки довіряють своїх дітей мені, я дуже ціную і роблю все, щоб виправдати їх довіру. Про те, чи хороший я тренер – судити не мені, але я відчуваю, що знайшов себе у тренерстві, в роботі з дітьми, ніби це є моє покликання, свого роду сенс життя, а не просто заробіток. «Мої» діти для мене ніби рідні, кожного з них ціную і люблю, за кожного вболіваю. Немає такого, що хтось кращий, а хтось гірший. Діти – тонкі натури і вони це відчувають, краще за будь-кого. Напевно, в такому ставленні і є секрет успіху», - розповів тренер.

Звичайно, у спорті, як і в будь-якій іншій сфері є фінансова сторона. Андрій Шютєв відповів на запитання яке цікавить багатьох батьків – чи дорого займатись карате?

«Насамперед усе залежить від тренера, від підходу, від федерації, яку ви обрали. Так, окремі федерації вимагають від батьків всілякі внески, реєстраційні, причому і в іноземній валюті. Але, з свого досвіду скажу, що в більшості випадків – це безпідставно. Такі ситуації, як правило, і нажаль Мукачево в цьому плані не виключення, виникають через незнання батьків. Звичайно, в кожному виді спорту є фінансова сторона – це і форма, і поїздки на змагання, виступи на зборах, і відповідні сертифікати, і оплата праці тренерів, але це не є захмарними витратами, йдеться про суму, яка не перевищує 500 грн. Тренер, який справді займається дітьми, а не просто заробляє гроші на «липових папірцях», зробить усе для того, щоб по-максимуму скоротити витрати батьків», - зауважив Андрій Шютєв.

Насамкінець молодий тренер акцентував на тому, що в наш час, в час ґаджетів та комп’ютерів, батькам необхідно прикладати зусилля для того, щоб зацікавити дітей спортом. Це може бути що заводно – карате, волейбол, футбол, гімнастика, будь-який напрям. Звісно, що кожна дитина не стане чемпіоном, але в результаті від занять отримає тільки користь.

Саша Клімова, Голос Карпат

Цей матеріал також доступний на таких мовах:Російська

Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Стрічка
Система Orphus