Сурогатне материство в Україні: "бізнес" докотився до закарпатського Ужгорода.

«Жінка слов’янської зовнішності виносить для вас дитину. Власні здорові діти є, хронічних захворювань і шкідливих звичок немає. Іду на це тільки тому, що дуже...

Суспільство: Сурогатне материство в Україні: бізнес докотився до закарпатського Ужгорода

«Жінка слов’янської зовнішності виносить для вас дитину. Власні здорові діти є, хронічних захворювань і шкідливих звичок немає. Іду на це тільки тому, що дуже потрібні гроші, вважаю це роботою. Шантаж виключений. Від вас – 30 тисяч доларів після пологів та 300 доларів щомісяця під час вагітності».

Іноземці платять більше

Таких оголошень у мережі Інтернет – хоч греблю гати. Та ніде правди діти: частіше за все їх авторами стають мешканки провінції, котрі вважають сурогатне материнство легким способом заробітку. В одній із найпопулярніших на пострадянському просторі соцмереж є навіть низка груп під назвою «Стану суррогатной мамой». Там кожна жінка описує себе й викладає фото.

Одній дівчині з Луганська всього 19 років, але вона встигла не лише народити власне дитя, а й стати за рік після цього «інкубатором» для нерідної дитини. Тепер дівчина активно підшуковує нових клієнтів. Прямолінійно пише, що відновити організм після пологів планує до квітня 2014-го, тоді й згодна приступити до наступного штучного запліднення. Між тим на фото ця пані виглядає як підліток, який дуже любить вечірки і розгульне життя. Може, тому й гонорар за свою «роботу» просить куди скромніший, ніж інші – всього 200 доларів за кожен місяць вагітності й 14 тисяч – після пологів.

Цікаво, що на цій же сторінці в соцмережі ми знайшли й потенційну сурогатну матір з Ужгорода. Жінка просила не називати її прізвища, бо соромиться своїх намірів. Хоча й відписала нам, що, окрім матеріальної винагороди, хоче ще й допомогти якійсь парі мати власне здорове маля. «Мені 32 роки, маю вищу освіту. Живу в екологічно чистій зоні, можу на час вагітності переїхати до клієнтів. Розлучена, виховую двох дітей – 12 і 7 років», – написала Людмила у своєму оголошенні.

Нам же ужгородка розповіла, що не так давно її покинув чоловік. Власного житла немає, тулиться з дітьми у квартирі батьків. Колишній чоловік грішми не допомагає, тож скрута її вже замучила. Про можливість заробити своїм тілом дізналася від подруги, котра живе в Росії. Та розповідала, що серед її знайомих є жінки, котрі зробили виношування чужих дітей своєю постійною роботою. Мовляв, професії пристойної не здобули, тому й заробляють гроші, як уміють. Живуть переважно у невеличких містах, годують і своїх чоловіків, і батьків, і дітей. На останніх місяцях вагітності, як правило, їдуть до клієнтів, народжують і пишуть відмову від дитини. Повертаються додому з грошима, а всім знайомим кажуть, що була проблемна вагітність і дитинка народилася мертвою.

Ужгородка Людмила поки що досвіду виношування небіологічних дітей не має, однак каже, що відгуків на її оголошення було чимало. «До нас багато іноземців приїздить, бо в європейських країнах сурогатне материнство заборонене. Вони більше платять, але вимагають підписання контракту. Є й посередники, котрі зв’язують іноземних клієнтів з нашими жінками. Поки що чіткої домовленості ні з ким з біологічних батьків не маю – чекатиму», – відписала нам вона.

Жінки «тягнуть» до 40 років, а потім не можуть народити

«Подружніх пар, котрі не можуть мати спільних біологічних дітей, щороку у світі стає все більше і більше», – підтверджує лікар-репродуктолог медичного центру «Гармонія» в Мукачеві Наталія Стрижак. – Це пов’язано з багатьма факторами: погіршенням екології, нездоровим способом життя, нерозбірливими статевими контактами. Також у світі стало нормою, що жінка в молоді роки присвячує всю себе кар’єрі, а про дітей починає замислюватися ближче до сорока, коли репродуктивна здатність її організму значно знижується. Не рідкістю, на жаль, є нині й чоловіче безпліддя.

Репродуктивна медицина зробила за останні десятиліття величезний крок уперед, тож є безліч способів, які варто пройти, аби спробувати народити дитину. На Закарпатті також є хороші фахівці, котрі працюють за сучасними методами. Тому сурогатне материнство – це, мабуть, уже останній крок, на який ідуть пари. Його зазвичай використовують, коли жінка має здорові яйцеклітини, але не може виносити плід. Таке буває при різних аномаліях матки чи певному стані здоров’я (наприклад, у «сердечників» чи хворих на онкологію). У нас запліднення сурогатної матері не проводять, найближчий медичний центр – у Львові».

Цікаво, що сурогатне материнство у нас не заборонене, але й не дозволене. Як пояснили «Замку» у відділі реєстрації актів цивільного стану, аби зареєструвати народжену сурогатною матір’ю дитинку, батьки мають принести довідку з медичного центру, де проводилося запліднення, і довідку з пологового будинку, де народилося маля. Тоді працівники РАЦСу видають свідоцтво про народження, в якому мамою і батьком дитини записують біологічних батьків, а ім’я жінки, котра виносила немовля, з документів автоматично зникає.

Хоча нині непоодинокими є випадки, коли сурогатна матір так звикає до дитинки, що після пологів відмовляється її покидати. Не впливають на таких жінок ані контракти, ані запевнення медиків у тому, що дитинка їм не рідна, бо зачата з яйцеклітини і сперматозоїдів зовсім чужих людей. Причому, коли справа доходить до судів, виявляється, що у законах є багато прогалин, котрі не дають чіткого уявлення, чия ж то все-таки дитина: людей, котрі дали для неї свій біологічний матеріал, чи тої, котра цю дитинку виносила і народила.

Коли ми спитали ужгородку Людмилу, чи не боїться вона психологічного тягаря, пов’язаного з фактично втратою дитини, яку виношуватиме під серцем 9 місяців, жінка відписала, що не хоче про це думати. «Я морально стійка людина, ставлюся до цього питання досить прагматично. Тому вірю, що зможу перебороти свої інстинкти. Хоча, зізнаюся чесно, трохи цього боюся».
Суспільство: Сурогатне материство в Україні: бізнес докотився до закарпатського Ужгорода

Марина КОВТИК, Старий замок

Читайте також:

Поділитись:: Facebook; Twitter(X); Whatsapp; Telegram; Viber