Раби своєї долі: як виживають закарпатці на "божих ресурсах" й чому залишають найцінніше у світі?.

Не мало місцевих родин у цей час виживають важкою працею.

Війна різко перевернула життя багатьох місцевих родин. Чимало закарпатців наразі шукають долі за межами краю - держави. Люди кажуть, що вижити в Україні на мінімалці і останній період майже не реально, а тут потрібно годувати ще й цілу сім'ю.

То ж фінансові обставини, що б'ють по кишенях закарпатських родин, змушують шукати найрізноманітніші виходи й способи додаткових джерел доходів. Чимало закарпатців наразі проживають і працюють у Чехії, Німеччини, Італії, США. Кажуть, що на перших порах була важко знайти відповідну роботу, та згодом стали на ноги в чужій країні, відчули себе навіть вільнішими аніж удома й не захотіли уже повертатись до України.

Заробляла на яфинах - стала офіціанткою в іншій країні

Про нелегкі будні розповідають закарпатці, з якими вдалось поспілкуватись по телефону. Подеколи про свою долю пишуть у соцмережах, утім не охоче, бо планували знайти своє щастя на рідній землі. Та не так все вдалося.

Діти не бачаться із батьками значний період. Чужі кордони розлучають найрідніших, як от закарпатку пані Наталю. Жінка у Чехії - офіціантка

Читайте також: Виживають на грибах й лісових ягодах: закарпатців рятує ліс у період війни

- Десять років уже у Чехії. Працюю офіціанткою, - розповідає пані Наталя.

- Сумую, звісно, за рідними. Бачусь рідко із дітьми. Вдається приїхати перед святами - Великоднем, Різдвом та й то не завжди.

- В останній раз була вдома два роки тому, були проблеми із документами. Цього разу, надіюсь приїхати бодай на тиждень, побачити рідних, як змінилось наше село. Бо все ж, за кордон хоч ліпше, а серце й душа відчувають якусь тугу за рідним обійстям, - розповідає Наталя.

Жінка зізналась, що коли була в дома, то офіційно заробітку не мала. Всією родиною визвали на сезонних підзаробітках.

Читайте також: «Медики та ІТ-фахівці»: в яких галузях найбільше платять заробітчанам в Німеччині

Заробляли собі на життя збором грибів й диких ягід. Найбільше вдавалось підзаробляють на рятівному "чорному золоті" , яке збирали на гірській полонині. Багатьох закарпатців і досі рятує гірська яфина. За сезон, кажуть, зароблять від 10 й більше тисяч.

Однак, "ягідний бізнес" для яких збирачів - радше мука, ніж метод вижити. Підзаробляють на "чорному золоті" школярі й пенсіонери. Як заробляють закарпатці на зборі дикоростучих - у попередній публікації.

Не всім фартить із роботою. Мати свій бізнес не так уже й легко

До війни із Закарпаття повиїджало багато родин до Чехії та Словаччини.

Поодинокі планували розпочати в новій країні усе "з нуля", зізнаються, відкрити свій магазин тощо. Й декому й дійсно вдається там розвинути власний бізнес, побудувати власне житло.

Хоч фартить у цьому плані далеко не всім. Найбільше вдається влаштуватись різноробом на завод, у будівельну компанію тощо. Пан Василь - будівельник у Празі. Родом із Перечинщини. Вищої освіти не має. На будівельних роботах підзаробляє усе життя. В останній період живе за кордоном, де і працює. До чоловіка переїхала його родина - дружина та діти.

- Переїхав до Праги два роки тому. Знайшов роботу різноробочим на будівництві. Нас тут багато із Перечинщини. Хтось тут живе вже роками й працює, - відзначає Василь.

- Недавно сюди переїхала й моя дружина із двома дітьми. Вона поки що не влаштувалась на роботу, - розповідає Василь.

- В мене зарплата хороша.

Нагадаємо: Війна вдарила всюди, кожен мусить бути готовим: що очікує на закарпатців найближчим часом?

Працюю по 10 годин на день. Не жаліюсь, бо якось треба жити й годувати сім'ю. Руки витримають роботу, було б здоров'я. У мене є для кого жити й задля чого старатись, - відзначає Василь.

- Вдома я ж заробляв на грибах найчастіше, або калимив, надаючи послуги на будівництві, - пригадує закарпатець.

Відомо, що дедалі частіше українці виїжджають із рідних домівок подалі з держави. Є різні причини, з яких людям доводиться відмовлятись від найціннішого у своєму житті й подаватись у "світ за очі". Вони прагнуть знайти власну долю, роботу мрії, не намагаючись лише вижити в цьому світі на "божих ресурсах".