Вулкан, що заснув й може прокинутись: в одному з районів на Закарпатті є гора з таємницями.

На Перечинщині гора Магурича ймовірно є заснулим вулканом.

Вулканічні Карпати – гірські хребти, які з внутрішньої сторони повторюють вигин дуговидної Карпатської системи. Їх також називають Вулканічною Короною, вони у вигляді кільця оточують всю Придунайську низовину.

Гора Маковиця на території області є частиною великого Вулканічного хребта. Масив розташований на межі Перечинського та Ужгородського району. Поступається вона своїми гігантськими розмірами лише горі Бужорі. Висота Маковиці майже 978 метрів.

Північні та північно-західні схили Маковиці вирізняються своїм особливим ландшафтом – вони більш круті, а тому у цих районах треба бути особливо пильними та обережними, південні схили гори – пологі.

Маковиця частково вкрита лісами. Серед переважаючих тут дерев – це граб, дуб, бук, хоча іноді тут трапляються й дикі яблуні, груші та черешні. Гора являє собою суцільне трав’янисте полотно, розкішні та запашні трави так і манять до себе на відпочинок. Багато із рослин, що ростуть на Маковиці, занесені й до Червоної книги України.

На північний захід від Маковиці розташований хребет Липова Скеля, на північний схід — гора Закружі (688 м), на півдні — долина річки Старої (притока Латориці).

Маковиця вважається згаслим вулканом, так само як і решта гірських масивів у зоні Вигорлат-Гутинської вулканічного пасма, довжина якого понад 200 км, а ширина до 20 км. Із погаслих вулканів у рельєфі добре збереглися вулканічні конуси гір Анталовецька Поляна, а також Борилів. Вони зберегли правильну конічну форму, слабо розчленовані, мають однорідну будову. На вулкані Анталовецька Поляна чітко видно кратер. По всій території хребта на поверхні часто трапляються вулканічні бомби.

Що стосується конусів погаслих вулканів, зустрічаються у Хусті, в околицях Ужгорода, Мукачева, Берегові тощо. Свідченням активних процесів у верхній мантії Землі під Карпатами є землетруси, останній з яких було зафіксовано 4 березня 1977 року в горах Вранча на території тодішньої Соціалістичної Республіки Румунії.

Незначні геомагнітні поштовхи спостерігаються періодично і зараз на Закарпатті. Основними районами сейсмічної активності є Берегівщина й Виноградівщина. До слова, один із землетрусів у цьому районі з епіцентром у Виноградові, було зафіксовано 27 жовтня 2020 року. Землетрус із магнітудою 3,1 бали зафіксували на глибині 7 км. Його віднесли до ледве відчутних. Попередні «тремтіння землі» у цьому районі із магнітудами 3 та 1,9 відповідно сейсмологами зареєстровані 23 січня та 25 липня 2020 року.

У вересні торік у Виноградівському районі теж фіксували певні підземні поштовхи, магнітудою 2, 0 бали.

А взагалі в останній період на території області відбулись ряд землетрусів у різних районах. Про це ми писали у попередній публікації. Торік в різних районах області закарпатці також відчули потужне підземне дрижання від землетрусу, який стався у сусідній Словаччині. У закарпатців "ходили" меблі в будинках, трусилися люстри на стінах й "стрибали" предмети. Силу підземних поштовхів чули на Ужгородщині, Мукачівщині, а також Перечинщині.

А ось 23 листопада 2006 року сім балів пройшлися по Берегову.

Наслідками дії вулканів у свій час на Закарпатті є ряд мінеральних та гарячих джерел на Хустщині й Берегівщині, озера вулканічного походження (Ворочівське озеро на Перечинщині); вулканічні туфи – Кам’яна квітка (найвідоміший геологічний пам’ятник природи, висотою 8 метрів); «Вулканічний купол» (Радванський кар’єр) в Ужгороді, «Обавський камінь», що на Мукачівщині та ряд інших утворень.

Магурський хребет на Перечинщині Хребет утворений прямо посеред Турянської долини чотирма згаслими вулканами, на відстані 3-5км один від одного, по лінії розлому в земній корі.

Як зазначає географ Володимир Данканич, по Тур’янській долині проходить межа між складчастими Карпатами та Вігорлат-Гутинським вулканічним хребтом, або (навіть можна сказати) між двома тектонічними плитами: Євразійською та Африкано-Аравійською. Йдеться про наступні, колись діючі вулкани:

г. Боронська біля с. Сімер;
г. Магурича біля с. Тур’ї – Ремети
г. Магура (найвища) біля с. Раково
г. Обуч між селами Т.-Пасіка, Завбуч та Мокра.

Заповідна гора Магурича - є одним із найбільших гірських масивів у Турянській долині. Тут зростають найвищі дерева-гіганти - Веймутові сосни. Найвищим деревом на території Магуричі є сосна "Геліос".

Хтозна чи становлять загрозу в майбутньому вулканічні вершини в Турянській долині, адже подейкують, що гора Магурича насправді лише "заснула" і що давній вулкан може прокинутись.

У чому небезпека "сплячих" вулканів?

На думку учених, сплячі вулкани зазвичай вважаються діючими вулканами, що знаходяться в режимі спокою. Вони вивергалися з часу останнього льодовикового періоду, та в наш час не активні. Водночас, такий вулкан може прокинутись в якийсь момент у майбутньому. Вчені припускають, що зміни клімату можуть спровокувати виверження деяких сплячих вулканів. Ця реактивація може статися, якщо суворі погодні умови змінять тиск прилеглих океанських вод, що призведе в результаті до вулканічної активності із можливим виверженням.

Читайте також: "Качають воздух у труби, а гроші здирають": що подають закарпатцям під виглядом газу?

Хочете бути в курсі найактуальніших подій з регіону і не тільки? Підписуйтесь на Telegram канал «Голос Карпат» і щодня першими отримуйте свіжу інформацію!

Читайте також:

Поділитись:: Facebook; Twitter(X); Whatsapp; Telegram; Viber