Жодні перешкоди не зупинять наших фельдшерів, коли йдеться про життя пацієнта.
Ввечері транспортували 17-річного пацієнта з с.Стужиця
За вікном - холодна лютнева ніч, а бригади мчать на допомогу через снігові замети, багнюку, бездоріжжя. Щоб дістатися до хворого інколи доводиться йти пішки не тільки горами, але й і нічним лісом …
«Нічого особливого та героїчного ми не робимо. Це наша робота, наш обов’язок, наше покликання», - скромно зазначає фельдшер.
Коли ввечері надійшов виклик з с.Стужиця, що на Великоберезнянщині, то бригада №1301 знала – доведеться щонайменше 1 км йти до пацієнта пішки. Фельдшер та водій озброїлись ліхтариками, взяли медикаменти, кардіограф, ноші і попрямували в нічну темряву лісу.
«Коли дісталися до пацієнта, то одразу стало зрозуміло – потрібна негайна госпіталізація. У 17 –річного юнака були сильні болі в животі, блювота, слабкість».
Фельдшер швидко провела всі необхідні маніпуляції. Стабілізованого пацієнта обережно транспортували до автомобіля швидкої: довелось і на санчатах везти, і на ношах нести.
"Йшли і лісовою дорогою, і через потічок перебиралися хитким містком, але встигли своєчасно доставити хворого до Великоберезняської лікарні…Такі звичайні робочі дні і звичайні історії про будні екстренкин", - розповідають у Закарпатському центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
Читайте також: Дві знахідки із минулого під одним берегом: "кам'яні зуби" й криниця діда у закарпатському урочищі (ФОТО)