Перемога у війні із Росією наразі одне із важливих питань усіх українців.
Хай би як важко не було усвідомлювати жах, який нині переживає український народ, а реалії останніх подій змінили життя багатьох.
Десятий місяць в Україні іде війна із російським загарбником. За увесь той період зруйновано міста і села у східній частині держави, убито мирних людей та зруйновано стратегічно важливі об'єкти. Чимало українських воїнів віддали власні життя, обороняючи державні кордони. Серед них й закарпатці. На жаль, серед полеглих у важкому бою із російським агресором — юні українські бійці.
Ще донедавна усе це жахіття могло українцям лише приснитись. Та от сьогодні ми зрозуміли, як ворог — Росія ненавидить Україну й планує убити у ній все живе.
Ряд українців і досі не можуть змиритись із цією війною. Гострим лезом пронизує душу одне єдине питання, що виринає з дитячих уст: "Чому народ, що називав себе братнім, зараз нещадно руйнує нашу державу?
На це болюче питання й дорослим важко відповісти, адже немає логічних пояснень жорстокій агресії, що проявила "братня" Росія.
Важко наразі щось говорити про всі ці події й тим, що у свій час витримали безжальні тортури "машини" Сталінського режиму. Очевидців тих жорстоких подій у свій час залишилось не так і багато. Один із них проживає і досі у Туря-Реметі на Перечинщині й добре тямить, як усе відбувалось тоді й що були змушені витримати в'язні "Степлагу".
- Мені було 18. Я пам'ятаю, що спав і мене стягли прямо із ліжка. "Собирайся!" кажуть мені, — розповідає пан Ілько. - То було несподівано.
- 10 років тюрми дали мені у таборі. Але відсидів я менше, бо справлявся із роботою добре. Заставляли добувати мідну руду у шахті. Робити було дуже тяжко. Підривали динамітом, а потім копали й вантажили мідь... Її далі відправляли на перемолку.
Пригадую, був у тому лагері зі мною один священник із Перечинщини. Згодом він захворів на туберкульоз та помер, — розповідає очевидець.
Ілля Скубенич у свої 94 і в гадці не мав, що і зараз, у мирний час, діти та внуки зазнають війну. Дідусь каже: війну нікому не треба. А зараз тим паче. Це зло і з ним усім слід боротись не лиш фізично, але й духовно, тобто із вірою. Саме віра у Бога та спільна молитва за наших солдатів у цей момент — непотрібніша зброя у боротьбі із противником.
Читайте також: Дорога в минуле: таємниця «Ковачового потока» у селі, що на Ужгородщині (ФОТО)
Читайте на ГК:Закарпатці готують колючі сюрпризи до свят в умовах блекаутуЧитайте на ГК:Сокирою бах: у закарпатському урочищі виявлено жахливу картину (ФОТО)
Читайте на ГК:Густий дим клубився з вікон: на Перечинщині горів житловий будинок (ФОТО)
Читайте на ГК:"Лютують і закарпатці": в обленерго понесуть відповідальність за відключення світла "несправедливо"
Читайте на ГК:"Повний назад": у Закарпатських магазинах блекаут повернув "чудасію" із минулого
Читайте на ГК:Загорілося під ранок, коли всі спали: Закарпатські рятувальники боролися з вогнем (ФОТО)
Читайте на ГК:На грані виживання: закарпатцям варто бути готовими до жахливих реалій
Читайте на ГК:Буде порядок та безпека: на Перечинщині відкрили поліцейську станцію (ВІДЕО)
Читайте на ГК:На закарпатських вулицях нарікають на вибухи: що відомо?
Читайте на ГК:Скарб у землі: закарпатку потішив удруге неочікуваний сюрприз (ФОТОФАКТ)
Читайте на ГК:На Закарпатті веб-камери "засікли", що причаїлось наразі на колишній секретній базі (ФОТОФАКТ)
