Перемога у війні із Росією наразі одне із важливих питань усіх українців.
Хай би як важко не було усвідомлювати жах, який нині переживає український народ, а реалії останніх подій змінили життя багатьох.
Десятий місяць в Україні іде війна із російським загарбником. За увесь той період зруйновано міста і села у східній частині держави, убито мирних людей та зруйновано стратегічно важливі об'єкти. Чимало українських воїнів віддали власні життя, обороняючи державні кордони. Серед них й закарпатці. На жаль, серед полеглих у важкому бою із російським агресором — юні українські бійці.
Ще донедавна усе це жахіття могло українцям лише приснитись. Та от сьогодні ми зрозуміли, як ворог — Росія ненавидить Україну й планує убити у ній все живе.
Ряд українців і досі не можуть змиритись із цією війною. Гострим лезом пронизує душу одне єдине питання, що виринає з дитячих уст: "Чому народ, що називав себе братнім, зараз нещадно руйнує нашу державу?
На це болюче питання й дорослим важко відповісти, адже немає логічних пояснень жорстокій агресії, що проявила "братня" Росія.
Важко наразі щось говорити про всі ці події й тим, що у свій час витримали безжальні тортури "машини" Сталінського режиму. Очевидців тих жорстоких подій у свій час залишилось не так і багато. Один із них проживає і досі у Туря-Реметі на Перечинщині й добре тямить, як усе відбувалось тоді й що були змушені витримати в'язні "Степлагу".
- Мені було 18. Я пам'ятаю, що спав і мене стягли прямо із ліжка. "Собирайся!" кажуть мені, — розповідає пан Ілько. - То було несподівано.
- 10 років тюрми дали мені у таборі. Але відсидів я менше, бо справлявся із роботою добре. Заставляли добувати мідну руду у шахті. Робити було дуже тяжко. Підривали динамітом, а потім копали й вантажили мідь... Її далі відправляли на перемолку.
Пригадую, був у тому лагері зі мною один священник із Перечинщини. Згодом він захворів на туберкульоз та помер, — розповідає очевидець.
Ілля Скубенич у свої 94 і в гадці не мав, що і зараз, у мирний час, діти та внуки зазнають війну. Дідусь каже: війну нікому не треба. А зараз тим паче. Це зло і з ним усім слід боротись не лиш фізично, але й духовно, тобто із вірою. Саме віра у Бога та спільна молитва за наших солдатів у цей момент — непотрібніша зброя у боротьбі із противником.
Читайте також: Дорога в минуле: таємниця «Ковачового потока» у селі, що на Ужгородщині (ФОТО)
Читайте на ГК:Прикордонний Перечин та сакуроманія: одне із міст Закарпаття "вбиває сюрпризами" у цей період (ФОТОФАКТ)Читайте на ГК:Цвітуть "найдорожчі" лісові ягоди і є вже білі гриби: весняний феномен облетів Україну
Читайте на ГК:Човни й раритетні "амфібії" на закарпатських водоймах: що називали "гайовом" й чи були кораблі в регіоні?
Читайте на ГК:"Торік були змії, а зараз воно": у закарпатки поряд із ліжком - небезпечний "сюрприз"
Читайте на ГК:Перехоплює подих: вражаючий небесний дар в одному із закарпатських урочищ (ФОТО)
Читайте на ГК:Полонина Руна - без бетону та ВЕС: як виглядає смарагдова точка в цю пору? (ВІДЕО)
Читайте на ГК:"Якісь мізки під листям": що за знахідки цієї пори відшукують з палицями у закарпатських лісах?
Читайте на ГК:"Не було чим дихати, ширма була густою": чимало закарпатців налякались напередодні шокуючого видовища
Читайте на ГК:Жахаючий слід від сокир в одній із громад Закарпаття: березовий сік обернувся трагічним фіналом (ФОТО)
Читайте на ГК:На Закарпатті сталася надзвичайна ситуація: відомі деталі події (ФОТО)
Читайте на ГК:Були в шоці від побаченого: надзвичайна ситуація “сполошила” місцевих жителів (ФОТОФАКТ)