Вузол 103: що знаходилось в прихованому приміщенні під землею на закарпатській вершині (ФОТО).

Про найвищий гірський масив на Перечинщині й досі ходять легенди.

З роками одна із найбільших полонин Українських Карпат — Руна привертає увагу численних туристів. Масив розташований у межах Перечинщини й Великоберезнянщини. У літній період на цій вершині дозріває одна із добре знаних місцевим жителям ягід — яфина. На цих плодах більшість селян заробляють собі на життя. "Чорне золото", як відзначають збирачі ягоди, є одним із рятівних у фінансовому плані.

Та це уже зараз до Руної "відчинені" двері для простого населення й ряду туристів, що йдуть сюди із різних куточків помилуватись чарівним краєвидом. Раніше, за словами очевидців, до локації мали доступ лише обмежена кількість людей. Справа у тому, що у свій час тут працювала секретна військова база. Руїни масштабного військового об'єкту в досі ще збереглись на території цієї вершини. Власне, аби побачити ці величні бетонні залишки, із року в рік сюди приїжджають чимало професійних фотографів й фотолюбителів.

А от яка історія колишнього секретного об'єкту. Чим тут займались?

У роки холодної війни тут працювала Тропосферна мережа управління та зв’язку “БАРС”, а саме вузол радарної станції дальнього спостереження 103. З цього місця радіосигнал передавався до країн Варшавського договору, які об’єднались на противагу НАТО. Сигнал повинен був йти постійно і безперебійно, навіть у випадку війни. Завдяки високотехнологічним системам вентиляції та очищення повітря, станція забезпечувала життєдіяльність особового складу за умов хімічної або ядерної атаки.

У складі мережі було 26 організованих вузлів, загальна протяжність ліній яких становила понад 5 тисяч кілометрів. Мережа управління і зв'язку «Барс» за своїми основними параметрами перевершувала кращі зарубіжні системи аналогічного призначення, була стійкою до радіоперешкод та відрізнялася надійністю роботи.

Після розпаду Радянського союзу військові покинули базу. Через деякий час її передали на баланс Інституту газу, відтак Солотвинському лісгоспу.

На жаль, із кожним днем військова база перетворювалась на пустку. Усе найцінніше обладнання за певний період - меблі, апаратуру було розкрадено.

Зараз ті руїни, які залишились від військової бази, нагадують епізоди із фільму-катастрофи. У сирих та розвалених катакомбах ще час від часу люблять полазити діти й охочі подивитись на таємничі руїни зсередини. Пройтися темним тунелем й заглянути у кожну з кімнат, що раніше мали своє актуальне призначення — те ще завдання для справжніх сміливців. Однак, зайшовши углиб цих руїн, що здаються не надто й показовими ззовні, переконуєшся у протилежному — у середині цієї споруди і загубитись не важко.

Приховане під землею

Розповідають, що військовий об’єкт був не лише на поверхні гори. Система службових та технічних приміщень заглиблювалась під землю ще на три поверхи. Тут зберігались балони із стисненим повітрям, антени, й оперзал, в якому несли бойове чергування військовослужбовці.

Повітрям з балонів забезпечувалося герметичне закриття усіх дверей бункера за відсутності електроенергії.

В якому стані зараз те невідоме для багатьох підземне приміщення важко вгадати, оскільки туди немає доступу. Та й навіть верхніми поверхами раніше діючої секретної бази не надто безпечно розгулювати, адже руїни досить хиткі.

Фото автора та з мережі — з відкритих джерел.