Від 24 лютого життя українців істотно змінилось. Причина цьому війна, розпочата Росією у мирній державі.
У планах Президента РФ було захопити вкраїнську землю всього за три дні. Але факти й реалії останніх подій в Україні дали зрозуміти російським військам, що не так уже й легко зломити духом український народ.
Вже 32 день в Україні триває жорстока війна, розпочата агресором. Багато життів українських солдатів покладено за соборну Вітчизну, серед них – й зовсім юні краяни, бійці 128-ї бригади.
За цей час багато змінилось в житті українців, родинах, що були змушені тікати зі своїх міст від обстрілів до інших областей України, у тому числі, й на Закарпаття.
З початку повномасштабного вторгнення Росії на Закарпаття прибуло понад 700 тисяч вимушених переселенців. Частина виїхали закордон. Хтось залишився адаптуватись до нових реалій, знайти житло та роботу.
У кожному із районів області, де наразі найспокійніше, без вибухів, намагаються допомогти усім тим, що знаходяться у гарячих точках. З дня у день із Закарпаття на передову доправляють тонни гуманітарного вантажу, у тому числі, й з-за кордону. У всьому світі гуртуються та єднаються у добрій справі на благо України та її армії.
Численна допомога до Закарпаття, яку згодом відправляють українським воїнам, людям, які залишаються в зоні вогню, надходить із Німеччини, Чехії. Польщі, Словаччини, США, Великобританії, Франції тощо. Свою лепту вносять і закарпатські заробітчани, які проживають за межами України. Допомагають фінансово й матеріально.
До слова, у цей час допомагають переселенцям та українській армії вихідці із Перечина та району, що проживають наразі в інших країнах – Італії, США та Великій Британії й спостерігають за жахливою ситуацією в Україні. Допомагають українцям дорослі та діти. У США закарпатці продають українські прапорці й збирають кошти для української армії. Перечинці в Італії активно протестують проти війни в Україні.
Значна підтримка у фінансовому плані для українців надходить із Великобританії. Виходець із Перечина Святослав Нодь, разом із дружиною, збирають пожертви для українських військових й переселенців. Про свою діяльність розповідає зі скромністю. Добрим словом згадує волонтерку із Хуста Оксану Непийвода, яку називає в цей час чи не справжнім супергероєм за її організаторські здібності. Наразі Оксана проживає в Манчестері і теж, як і багато небайдужих краян, що проживають за кордоном, допомагає зі збором гуманітарної допомоги для України.
–Я більше допомагаю фінансово по Україні. Я пастор і тому у мене більш зв'язки з протестантськими церквами, які допомагають біженцям пройти через Чоп до Угорщини.
–У мережі я відгукнувся на один із постів, де людина писала, що зараз перебуває у магазині й купує берці для української армії. Треба було допомогти із грошима, конкретно запитували, чи може хтось оплатити покупку. Я відповів, що хай купують, а мені вишлють чек імейлом і я це проплатив, – відзначає Святослав Нодь.
–Я є частиною церкви Jubilee та Об'єднання церков Living Word Church. Усі пожертви, які нам надходять, ми направляємо до України для підтримки біженців. Кошти збираємо по місці, в Англії, – додає пастор.
Колишній вихованець Перечинського інтернату Максим Слемп (Олаг), який останнім часом живе та працює у США багато років допомагає жителям України. Закарпатський ром, народився в Мукачеві.
У США Максим працює кухарем, су-шефом у Carlos Rosario International Charter School for Adult Immigrants. Готував обіди для 4-х президентів США. Обслуговував весілля навіть самого Барака Обами, як відзначає Максим у розмові із журналістом видання «Голос Карпат».
Останні 8 років, відколи в Україні почалася війна, Максим з дружиною та друзями постійно допомагають українській армії. Готують український борщ для американців. Отримані кошти за обіди перераховують на благодійний фонд «Опіка», першочергово заснованого для допомоги випускникам інтернатів. На цей час керівник фонду Ірина Судакова.
–Благодійництвом займаюсь уже 20 років. У 2014 році, з початком антитерористичної операції на сході України, наш фонд постійно займається підтримкою ЗСУ України. Під час нинішньої війни із Росією допомагаємо українцям у більш посиленому режимі. Частина надходжень до фонду йде на підтримку наших солдатів й переселенців, – каже Макс. У той же час, основна допомога націлена для підтримки дітей-сиріт й дітей, позбавлених батьківського піклування. Допомагають волонтерити дружина Шіла, учні й колеги зі школи Carlos Rosario International Public Charter School, де я працюю, школа українознавства Т. Шевченка округу Коламбія, рідні дружини та друзі – американці, що бачать періодично мої пости у Фейсбуці та не лишаються осторонь ситуації в Україні. Також постійно співпрацюємо із волонтерами «Корпусу Миру».
Підтримуємо фінансово, продуктами й одягом переселенців, що проживають зараз в Перечині. Їх тут зараз 4000 осіб. Також фінансування з «Опіки» наразі витрачається і на підтримку тероборони Перечина, – відзначає Максим.
При благодійному фонді «Опіка» у місті Перечин під час війни запрацював пункт із роздачі гуманітарної допомоги вимушеним переселнцям. Про нього ми уже згадували у попередніх публікаціях. Днями, як відзначає Макс Слемп, зі США на потреби цього пункту було відправлено 7000 тисяч доларів. Запрацював пункт допомоги під керівництвом Ірини Судакової 5 березня. Тут потребуючих забезпечують ліками й продуктами харчування, засобами гігієни, дитячим харчуванням тощо. Пригощають гарячим чаєм та кавою, солодощами.
У цей важкий час фінансову допомогу перечинцям для вимушених переселенців також надають із Нідерландів (Благодійний фонд СНОЕ, «Благодійний фонд Тімея»), Німеччини (Іболя Ейхманн).
Фото з мережі Фейсбук та зі сторінки Ірини Судакової.