Відійшла у Вічність порядна Людина з Великої літери.

На 69-уроці життя нас покинув колишній головний лікар Берегівських районних поліклініки та лікарні Малеш Володимир Іванович. До свого 70-ліття він не дожив всього кілька тижнів.

Більше півстоліття він віддав любимій справі – лікуванню та оздоровленню людей. Всі, хто його знав чи спілкувався з ним, запам’ятають Володимира Івановича як надзвичайно порядну і чесну, відповідальну і щиру людину, справедливого і мудрого керівника, турботливого батька й дідуся, зразкового сім’янина, надзвичайно ерудованого, який володів глибокими знаннями майже у всіх сферах буття.

Володимир Іванович зарекомендував себе справжнім фахівцем та управлінцем, до нього завжди можна було підійти за порадою, просто із запитанням і він ніколи не відмовив у вичерпній відповіді. В системі охорони здоров’я Берегівщини працював з 1977 року. З 1979 по 2014 займав різні керівні посади в галузі, очолював районні поліклініку та лікарню. Нагороджений відзнакою “Відмінник охорони здоров’я”, був Почесним громадянином Берегова.

“Життєвий шлях Володимира Івановича є зразком людської гідності, працелюбства, уміння толерантно і грамотно працювати з медичною спільнотою,- написали про нього в соціальній мережі колеги, які із глибоким сумом сприйняли звістку про смерть свого колишнього керівника.- Завдяки його знанням, ерудиції та досвіду, лікарня завжди знаходила правильний шлях випішення складних питань у найскрутніші часи.”

Малеш Володимир Іванович народився 10 березня 1952 року в с.Каштаново Берегівського району. У 1971 році закінчив Берегівську ЗОШ №1 й одразу поступив на медичний факультет тоді ще Ужгородського держуніверситету. Бути достойним лікарем була його найзаповітніша мрія, яка стала ціллю всього життя. Професійний шлях починав у с.Вербовець Виноградівського району, згодом був призначений головним лікарем Косинської амбулаторії.

Разом з люблячою дружиною Ольгою – теж медпрацівником, виховали двох прекрасних діточок – доньку Наталію та сина Івана. Обоє пішли шляхом батька й теж обрали собі благородну професію лікаря. Нині Наталія працює невропатологом у Рахові, а Іван очолює некомерційний медичний заклад ім.Бертолона Ліннера в Берегові. Діти подарували батькові трьох онуків, яких той надзвичайно любив, як і вони свого поважного дідуся.

Ми були знайомі з Володимиром Івановичем теж понад півстоліття, адже наша сім’я теж із Каштанова, більше того він навчався в одному класі із моїм двоюрідним братом. Наші життєйські дороги неодноразово перепліталися як в ході виконання журналістських завдань, так і чисто по-людськи. Володимир Іванович був надзвичайно цікавим співрозмовником, глибоко ерудованим, володіючи знаннями майже у всіх галузях. Всебічно цікавився історією краю, мав своє бачення як становлення і розвитку Закарпаття, так і певних політичних процесів у краї тощо.

Спільнота області, колеги і друзі глибоко сумують зараз разом з родиною і розділяють їх біль від непоправної втрати.