Покинутий палац «багатого пана» з кримінальним минулим заростає гущавиною у закарпатській глибинці (ФОТО).

Мальовничі села Турянщини, омиті струмками та потічками, сповиті синіми горами й зачаровані співом птахів.

Отак ідеш собі й не намилуєшся тією красою віддалених сіл Турянської долини. Такими є гірський Липовець та Лікіцари під полониною Руною, Мокра та Маюрки, а ще село Заубуч. У всіх цих селах проживає наразі не багато людей, більшість із них давно уже виїхали до міст, поближче до цивілізації. Однак, зачаровуюча природа лісів та гір у цих місцинах, мінеральні джерела, тягнуть магнітом із року у рік туристів із найвіддаленіших куточків. Не оминають ці села й іноземні туристи.

Полюбляють ці села й мисливці тихого полювання. По гриби сюди приходять не лише із Ужгорода й Мукачева, а й зі столиці. Торують шлях до цих місцин і автівками, і вело транспортом, а хтось навіть пішки, збираючись компаніями.

Завбу́ч (словац. Saobuč, угор. Kistar) – село в Україні, у Перечинському районі Закарпатської області.

Невеличке сільце на схилі гори Обуч, яка раніше, розповідають, була діючим вулканом. Підпорядковане Тур’я-Пасіцькій сільраді. Нині є одним із сіл Тур’я-Реметівської ОТГ.

Згідно з історичною довідкою, село виникло у Турянській долині не пізніше 1552 року. Найдавнішою пам’яткою села є дзвін, вилитий, згідно з угорським написом на ньому, для Пасіцької Заобучі старанням Василя Бабидорича в 1832 р. Очевидно, з того часу походила і стара кам’яна дзвіниця, що стояла на іншому місці, між хатами. Дзвіницю було розібрано в 1971 р. і тоді ж на новій відкритій ділянці спорудили нову дерев’яну дзвіницю. Камінь зі старої дзвіниці використали на підмурівок нової. Дошки та бруси на каркасну конструкцію збирали всі жителі села. Дзвіницю збудували Василь Касич та Андрій Анталовський.

У селі не має храму, тож місцеві віряни відвідують службу Божу у Тур’я-Пасіці. Тут і закуповуються необхідними продуктами, адже в селі не має магазину.

Село не багате, місцеві хати доволі скромні, більшість із саману. Деякі дуже занедбані й розсипаються, бо не мають господарів. Та от під горою Обуч возвишається майже палац – котедж, недобудований «багатим» дядьком з Ужгорода, розповідають місцеві. Але не судилось бізнесмену добудувати котедж, бо його, подейкують, зловили на контрабанді. Отак і заростає велична споруда щороку. Наразі у мережі вдалося відшукати інформацію щодо продажу цієї будівлі. Згідно з онлайн-ресурсу, на якому продається котедж, його вартість становить 110 000 $

Раніше багато людей, що проживали у Заубучі мали роботу в кологоспі. За радянщини тут діяв колгосп ім. Т. Шевченка. Після розпаду колгоспу, у пошуках заробітку, люди почали масово виїжджати до Ужгорода. Ті, що залишились в селі, переважно, люди старшого віку, продовжували вести газдвіство у маленькім, проте живописнім сільці зі своєю натурою.