Кілька цікавих фактів з історії родини Переніїв: Михайло Чухран.

Перені де Кіральгазі.

Ще школярем бачив радянський воєнний фільм - стрічка чорно-біла, сюжет простий, як двері на сільському хліві. Запам’ятав його по одній причині – більшовицький розвідник завербував у німецькому Генеральному штабі цінного аґента. То був мадярський полковник, представник будапештського уряду при командуванні вермахту, прикомандирований для узгодження дій союзної мадярської армії з гітлерівцями. Мадярська армія під Сталінградом майже цілком загинула при повній байдужості німців, тому гортіївський полковник у них зовсім розчарувався. А звали його дуже аристократично на французький лад – барон Перені де Кіральгазі.

До речі, син Міклоша Горті, льотчик, там же і загинув. Перені з Королева! Мій локальний патріотизм спонукав дізнатися якомога більше про цього Штірліца у гонведській формі. Але ні від учителів, ні від родичів, нічого виразного не почув, ані в бібліотеках не прочитав. Взагалі в радянській школі закарпатська історія починалася з 1945 року, а тисячолітнє життя наших предків на Закарпатті повністю замовчувалося. От була тут якась чорна діра і –гоп! - засяяло сталінське сонце.

Тепер завіса з минулого знята і про родину Переніїв назбиралося багато інформації. Вони ж володіли Королівським замком Ньолаб і всіма околицями майже 270 років, та і після руйнації Ньолабвара управляли тутешніми землями аж до 1944 року, тобто були тісно пов’язані з Королевом понад 540 років! Радянська влада, для порівняння, панувала аж… 46 літ. Звідки ж з’явилося саме прізвище Перені, де коріння цього славного роду? В мадярських прізвищах форма закінчення на «–і» вказує на місце походження свого носія. Місто Перень є в Молдові, в Румунії, але цей рід походить явно не звідти. Колись я висунув цікаву версію про латинський слід, адже «perennі» в перекладі з латини означає «багаторічний». Може, це мало би вказувати на зрілий вік героя? Тоді ж всі офіційні мадярські документи писалися латиною. Красиво… але невірно.

Рід Переніїв пішов із села Перен ( у різних написаннях – Первен, Пірін, Перуен), відомого з кінця ХІІІ ст.. Тепер воно знаходиться у Словаччині, за 40 км від Кошиць на самому мадярському кордоні і називається Перін-Хим.Вперше тут, ще в 1271 році згадується Орбан Перені (Perényi – Перийні), власник села на 40 дворів. Його нащадок, можливо - правнук, Пийтер зробив запаморочливу кар’єру при дворі короля Жигмонда ( Сигизмунда) І, де вперше з’явився у 1378 році.

Після хрестового походу на турків та битви при Нікополі у 1396 році король дарував йому дворянський титул барона, із дозволом передачі його у спадок. Пейтер ІІІ Перені займав найвищі посади у комітатах Унг, Берег, Абауй, Шарош, Сату-Маре, Мараморош, навіть став Державним суддею ( між 1415-1423 роками), брав участь у найважливіших міжурядових переговорах, уміло боровся із внутрішніми заколотниками, словом, став помітним персонажем загальноєвропейської історії. Саме йому, поміж інших численних відзнак, Сигізмунд подарував замок Ньолаб у 1405 році. Взагалі-то від основоположника роду Орбана пішли три гілки. які поширилися по Трансільванії та Словаччині, але зосередимось зараз на гілці королівській ( кірайгазькій).Ньолаб був досить цінним подарунком. До того із 1378 року він належав Драгфіям - синам волоського воєводи Саса Балкові і Драгові на час виконання ними обов’язків угочанського жупана. В цей період значного посилилася так звана волоська колонізація краю, започатковану ще після спустошливої татарської навали 1245 року. Драгфії, за спогадами сучасників, жили на широку ногу, приймали багато гостей, яких вабив сюди, очевидно, і ароматний запах вина, десять бочок якого щороку привозили із церкви в Севлюши. У 1401 г. тут було переписано Тетраєвангеліє на слов’янській бесіді. (Зараз знаходиться у Закарпатському краєзнавчому музеї).

З нагоди 610-ї річниці створення цієї історичної памятки у Королеві зараз встановлений меморіал. Барони Перенії одразу заповзялися облаштовувати замок і як військовий об’єкт, і як розкішне житло. Задумавши переобладнати фортифікацію замку під потреби артилерії, яка щойно з’явилася у Європі, вони запросили відомого італійського архітектора Аристотеля Фіоравенті, котрий якраз перебував у Угорщині на запрошення короля Матяша Корвіна, будуючи мости через Дунай. Фіоравенті потім відзначися і в Москві – на прохання царя Івана Грозного побудував там Успенський собор та, по суті, Кремль у тому вигляді, який зберігся і дотепер. Гостинностю замку Ньолаб тоді користалися і знамениті злочинці. Серед них треба відзначити фальшувальника монет Мікловша, трансильванського сакса, котрий тут почав свою «кар’єру», увінчану повішанням у Шарошпотоцькому замку.

Втім, здебільшого він прославився різьбою по мармуру – виготовляв кам’яні надгробки, які зображали покійного у повний зріст. Зокрема і в Королеві археологи відкопали таку плиту, хоч і сильно пошкоджену, яка призначалася одному з представників королівського дому Матяша Корвіна. Замком тоді управляв лицар Перені Міклош, сам забіяка і лиходій. Законних спадкоємців не залишив, правда, позашлюбних мав цілу купу. Так що Угочу разом із замком віддали в управління сімейству Батторіїв, але ненадовго. Не можна забути і знаного через свою злобність коменданта кріпості Мойсея Фанчікаї.

Той методично грабував села сусідніх баронів, чим викликав особливу відзнаку – спеціальну каральну експедицію зі столиці. До речі, за його панування у замку було 24 кімнати, до нього належало 1/3 всіх угочанських земель.У 1514 році замок штурмували повсталі селяни, але взяти його не зуміли, обмежилися спаленням вхідної брами.Законослухняні ж барони Перені здебільшого знаходилися у столиці Буді, займаючі найвищі державні посади.Перені IV Янош при королівському дворі обіймав посаду «Ajtónállómester», маючи в обов’язках охорону короля.

Син його Габор також мав високу посаду «Kamarásmester» і опікувався проведенням палацових церемоній. Цікаво, що тоді Перенії старалися породичатися із багатими хорватськими кланами і брали елітних жінок із Далмації ( так тоді називали Хорватію).На початку ХVІ ст. Угорщина зазнала тяжкого удару османських військ. Її армія була знищена у битві під Могачем 29.08. 1526 року. Разом з королем Лайошем ІІ там загинув і Габор Перені.Його спадкоємець Перені Янош у 1530 році побудував на вершині замку каплицю на пам’ять про свого батька. Згодом вона служила місцем поховання цілого ряду Переніїв, під нею було облаштовано фамільний склеп-крипту. У 1858-59 роках її відкрила урядова археологічна експедиція, безліч знайдених цінних речей було відправлено до Національного музею в Буді. ( Будапешт утворився тільки в 1873 році).

Сам Янош Перені керував Угочею і Мараморошом, йому підпорядковувалися соляні копальні Окнослатіни ( Солотвина) та Хустський замок, а його мати, хорватка Каталіна Франгепан порядкувала у Ньолабварі. Її стараннями кірайгазький замок став перлиною Східної Угорщини. Чисельні гості описували його, як шедевр тогочасного палацового дизайну - пишно оздоблені зали прикрашали дорогі гобелени, статуї та картини визнаних європейських майстрів, навіть розкішні кахельні печі робили із спеціально замовлених у Чехії кахлів із зображенням фамільних гербів. У 2017 році довелося побачити на власні очі, як археологи розкопали на руїнах замку цікаву річ – мармурову дверну арку з написом у три рядки HOC OPVS RESTAVRAVITMAGNIFICUS DOMINVS IOHANES DEPEREN COMES COMITATVS DE VGOCHIA Це означає – «Ця споруда відновлена Величним володарем Йоанном де Перені, опікуном Угочі».

Тодішні різб'ярі часто замінювали літеру «U» на «V». За фінансової підтримки Каталіни Франгепан в 1533 г. в Кракові у видавництві Ієроніма Вієтора були надруковані перекладені з латини в замку Ньолаб Бенедиктом Ком’яті “Письма св. Павла на мадярській мові” з коментарями (Az szenth Paal leveley magyar nyelven), які стали першою друкованою мадярською книгою. У Королівському замку знаний поет XVI ст. Петер Ілошваї Шеймеш написав у 1548 році « Історію Олександра Великого», а також поему про національного героя Міклоша Толді, яка пізніше лягла в основу трилогії Яноша Араня (Az híresneves Tholdi Miklósnak jeles cselekedeteiről és bajnokságáról való história).

Гостював у Ньолабі славний представник мадярської лірики епохи Ренесанса – Балінт Балашші. А Томаш Надошді, посланець австрійського імператора Фердинанда, так описував Ньолаб - «Ворота оздоблені мармуром, у покоях чудесні італійські и французькі меблі, на стінах фрески і картини, у закутах - прекрасні скульптури». Але найбільше його здивувала велика бібліотека, якої не стрічав він по цілій Мадярщині. Впорядкував її спеціально привезений з Польщі священик Павел Руcин з Кросно ( Paulus Crosnensis Ruthenus).

Каталіна з гордістю показала гостеві книги, друковані латиною, в тому числі «Похвалу глупоті» Еразма Роттердамського, латинські поезії того же Павла Русина, французькі, голландські, німецькі видання. А ще похвалилася не будь чим, а русинським Тетраєвангелієм Станіслава-граматика 1401 року! Під час турецького панування можливості для самореалізації у кірайгазьких Переніїв значно звузилися. Вихідці із родового гнізда Ньолабвару займалися господарством, втім , досить успішно. У замку були кузня, вітряний млин, майстерня із вироблення шкіри, ткацькі, чоботарські, швацькі майстерні, пивоварні. Щодо пивоварень – у списку податей, які належало сплачувати всім підлеглим селам, обов’язково вказувалося кілька возів хмелю.

І, звісно, прибуток давали ораниці, пасовиська, виноградники, ліси, Тиса. Недарма на гербі Угочі зображувалися жолуді, виноград, риба і раки. З виноградом і рибою все ясно, а от жолуді вказували на те, що в дубових лісах ними відгодовувалося безліч свиней; раків же у промислових масштабах виловлювали у річці Ботар.У 1616 році на замок напали татари, але після місяця облоги знялися і пішли ні з чим.Останній етап історії Королівського замку пов’язаний із повстанням Ференца Вешшелені у 60-х р.р. XVII ст., у якому приймали участь деякі угочанські дворяни. Імператор Австрії Леопольд I (1655–1687 рр.) утратив довіру до дворянства Північно- Східної Мадярщини, у Королеві розмістив гарнізон під проводом Конрада Мейєра Бранденбурзького, котрому дав наказ зруйнувати кріпость. Перенії домагалися врятувати родинне гніздо и делегували до Відня віце-жупана Яноша Гортяні, але його місія не вдалася.

В кінці 1671 – на початку 1672 року замок частинами висадили в повітря. Однак попередньо Переніям дали 3 роки, щоб побудувати новий палац у Севлюші, куди вони спокійно перевезли всі цінні речі і рухоме майно з приреченого Ньолабвара, за чим дуже жалкують сучасні археологи. Туди ж перемістився і адміністративний центр Угочі.

Однак землі навколо Королева залишилися у їх власності, тут залишилися жити і газдувати члени великого сімейства Переніїв, але про це – у іншій історії. Джерело

Нагадаємо, що Фото Аліни Паш зі зйомок фільму «Свято Хризантем»