Своя Іза є й на Перечинщині. Тут живе майстер із унікальним талантом (ФОТО)

Золотій роботі майстра – не має рівних. Лозоплетіння – його фішка, і гордість – водночас.

Унікальним видом мистецтва найперше займався дідусь, а відтак, уже і внук – Іван Гимбар із мальовничого і колоритного Зарічева на Перечинщині. Саме його витвори – у центрі уваги на численних ярмарках, фестивалях районного й обласного рівнів. То ж, майстра із Перечинщини добре знають у області.

Шанувальники завдячують безцінній праці майстра, адже пан Іван не лише виконує добре діло, продовжуючи іти слідами свого діда, але і вносить неабияку лепту у народну скарбницю давніх ремесел. Такі люди і є на сьогодні істинним підтвердженням того, що народне мистецтво є і вічним і безцінно багатим.

У руках народного умільця «народилося» чимало шедеврів мистецтва. Різноманітні види кошиків, хлібниць, дивовижних плетених ваз і багато інших речей домашнього вжитку, милують око шанувальників. Не є осторонь його робіт і закордонні туристи, які час від часу приїздять на Закарпаття, цікавлячись народною творчістю регіону.

Іван Гимбар є учасником багатьох культосвітніх заходів на Перечинщині, зокрема, його роботи не залишають поза увагою численних відвідувачів і гостей із-за кордону у рамках традиційних фольклорних фестів «Народні самоцвіти» і «Перечинщина – край талантів». А ще майстер лозоплетільник проводить і вражаючі майстер-класи для охочих та аматорів. Є частим учасником фестивалів етнічних традицій на Закарпатті. Навчав молодь азам тієї праці на території Ужгородського скансену у ході відзначення музейного свята.

За безцінний вклад у розвиток народного мистецтва району і Закарпаття, Іван Гимбар відзначений рядом грамот і дипломів.

Односельчани гордяться таким майстром і втішаються його талантом, бо рідкісний. Мало на сьогодні професіоналів такого діла, за винятком уже відомої Ізи. Але ми – на Перечинщині!

До речі, останнім часом вироби із лози, які виготовляють народні умільці, користуються великим попитом на ринку. Тут, поряд із акуратно виплетенми кошиками – від найменшого до найбільшого, розмаїттям хлібниць, декоративних ваз, які пахнуть лозою, можна побачити і ряд неймовірних фігурок – це і лебеді, і киці, й велосипеди, й машини тощо. Плетені вироби народних майстрів дедалі частіше красуються у модних кав’ярнях, екосадибах на Закарпатті. Лозова краса, хоч і дорожча, але замовникам радше мати у своєму інтер’єрі саме той виріб, який є еко-чистим, природним, живим.

Заглиблюючись у витоки народних ремесел, кошикоплетіння постає одним давніх мистецтв, яке потребує міцних рук і чималої витримки у роботі із вербовим пруттям. Засновниками цього ремесла на Закарпатті вважають колоритних ромів. Адже саме вони з Індії і принесли цю давню традицію кошикоплетіння ще багато років тому. Із вербової лози не тільки виготовляли господарські речі і художні вироби, а й огорожі, меблі та іграшки і навіть сани, у яких можна було кататися. Плетені сани було знайдено на Чернігівщині, у другій половині XX століття.

Лишень уявити, скільки часу і неймовірних зусиль вимагають усі оті витвори, які опісля «мандрують» і за кордон, і втішають око у вашій оселі. Тож, цінуймо народне, бо воно того варте, як і вироби майстра, що на фото і ряду майстрів-лозоплетільників із Закарпаття.

Нагадаємо, біля обійсть закарпатців розгулюють кумедні істоти із неабиякими "трюками" (ФОТО)