Пастор-реформат із Виноградівщини отримав премію "Доброї волі"

Уперше за роки існування премії «Доброї волі» (Jószolgálat-díj) її отримав активіст закордонної угорської громади.

Відзнаку за діяльність здобув пастор реформатської церкви, що служить у селищі Вилок та селі Перехрестя (Tiszakeresztúr), координатор громадської організації «Допомога закарпатським «забутим» дітям» (KEGYES), голова Молодіжної громадської організації реформатської церкви (KRISZ) Йожеф Шіпош, інформує Кarpat.in.ua.

Пастор уже кілька років опікується дітьми, які виховуються в різних держустановах, його роботу помітили і в Угорщині.

– Які відчуття, коли першим отримуєш відзнаку як активіст закордонної угорської громади?

– Дуже хвилююче, проте одразу хочеться наголосити, що премію отримую не я, а вся команда, з котрою ми працюємо в рамках програми «Допомога закарпатським «забутим» дітям». Про це я відразу сказав усьому колективу. Справді, я відповідаю за менеджмент, управління справами організації, проте це не тільки моя заслуга, але й кожного, хто бере участь у цій роботі.

– Як і коли «забуті діти» стали частиною вашого життя?

– Насправді досить спонтанно. Починалося все не як постійна програма допомоги. Якось ми привезли деякі речі у Виноградівську лікарню. Один із членів нашої реформатської громади попросив зняти все на відео. І після цього було вже якось неможливо припинити цю роботу, мені й не хотілося. Процес запустився доволі швидко, я відчував, що цю діяльність необхідно продовжувати. Крок за кроком з’явилися співробітники, волонтери. Я й гадки не мав, що все це виросте в настільки масштабний проєкт. Наразі ми відвідуємо дві лікарні майже щодня. Ніколи б не подумав, що на підтримку цієї роботи з Угорщини надійде кілька вантажівок благодійної допомоги. Це великі дива, які з’явилися в моєму житті три роки тому й присутні в ньому донині.

– Як налагоджували роботу?

– Спочатку ми привозили в лікарні найнеобхідніше: підгузки, чистий одяг, дитячі суміші. Але одна справа – привезти допомогу, а зовсім інша – щоб вона потрапила саме туди, куди призначалася першочергово. Відтак дійшли висновку, що надавати допомогу потрібно щодня. Досить швидко з’явилися жінки-волонтерки, котрі позмінно працюють по 6–8 годин. У квітні минулого року в нашій команді було вже 8 членів, які трудяться в лікарнях Мукачева та Виноградова. Згодом долучився й масажист, котрий допомагає нам. Ці волонтери працюють регулярно.

– Як саме триває процес роботи?

– Коли приходимо в лікарні, міняємо підгузки дітям, адже персонал не встигає це робити. Малечу купаємо, одягаємо чистий одяг. Відтак граємося з дітьми. Іноді в лікарнях перебуває п’ятеро малят, іноді – восьмеро. Під час гри деколи дозволяють виводити їх на свіже повітря на території лікарні. Ми намагаємося дати дітям те, що є основним для їхнього розвитку, проте вони не отримують його, адже ніхто ними не займається. У цих відділеннях лікарень перебувають малята від народження до двох років. Є серед них, на жаль, і хворі, до яких нас не пускають. Медичні сестри надають дозвіл, кого ми можемо купати чи годувати. Між медичним персоналом і нашими волонтерами практично співпраця.

– Декілька років працюєте і в Молодіжній організації реформатської церкви Закарпаття.

– Робота в цій організації також добровільна. Слава Богу, що в цьому мене підтримують як моя родина, так і члени приходу. Я дуже радий нинішній відзнаці, що мене висунули на її отримання.

– Ви згадували, що закарпатським «забутим» дітям» надходить допомога вже і з Угорщини.

– Моя колега-пастор Естер Дарваш-Новак із угорського міста Ерчі ініціювала збір допомоги з цією метою. На території Угорщини вже створено кілька пунктів збору. Надійшла й продовжує надходити досить велика кількість допомоги, яку ми намагаємося розподілити та проконтролювати, аби вона потрапляла туди, куди призначається. На жаль, тепер, під час епідемії, нам складно проводити цю роботу, але дуже сподіваємося, що незабаром усе буде як раніше.

Джерело: Еніке Вараді/Váradi Enikő/Kárpátalja hetilap

Нагадаємо, закарпатські протестанти святкували День Біблії (ФОТО)