Історія переселенки з Донецька: "Зараз Ужгород - мій дім".

В Ужгороді Ольга з донькою живе з листопада 2014 року. У жінки було декілька спроб виїхати з Донецька.

Олена – мати трьох дітей, щаслива дружина. Жінка пригадує: коли вижджали з Донбасу, то чули, як позаду розривалися гранати. Молодша донька цього не пам’ятає, а в середньої після цього були проблеми зі здоров’ям, повязані зі страхом.

“Коли я бачила зриви, то не відувала страху. Але страшніше було, коли помер тато”, – розповідає жінка.

Коли вони приїхали в Ужгород, квартири не було. Тому перші 5 днів довелося винаймати подобово, а згодом знайшли житло. Але вже через 2 місяці їх попросили з’їхати. Згодом сім’ї запропонували поселитися в готелі «Інтурист-Закарпаття». Це був ще той екстрим! Олена пригадує:

“Це було компактне проживання smiley Відчувався контраст після машин, будинку. Діти запитували, як ми раптом стали такими бідними. Я не знала, що відповісти”.

В Ужгороді Олена стала громадським діячем, познайомилася з засновниками та працівниками благодійних фондів. Жінка займалася облаштуванням комфорту в готелі, організовувала дитячі табори. Олена розповідає:

“Я називаю себе циганкою: там попрошу, тут попрошу… Люди не відмовляють. Зараз Ужгород – мій дім. Є в Закарпаття своя привабливість: ви поживете тут місяць, і залишитеся назавжди”.

Одного разу Олена з чоловіком поїхали в Донецьк, і… були розчаровані.

“Ми хотіли до дому, в який багато вклали. Але я побачила, наскільки все маргінально змінилося. Люди зовсім інші. Там дуже сильна пропаганда”, – розповідає Олена.

Сьогодні її чоловік перебуває в зоні ООС, старша донька навчається в місцевому виші. Попри численні труднощі Олена переконана, що її історія не повинна нікого засмучувати, тому, розповідаючи, дуже багато жартує. Але є те, що дуже пригнічує жінку: вона не може потрапити на цвинтар до загиблих родичів, навіть на могилу батька в Криму. Та вони мають величезне багатство – єдність, міцну сім’ю. А це найголовніше!

Ольга Богославська, Uzhgorod.net.ua