Колядуймо на здоров’я: і малий і дорослий на Закарпатті бережуть різдвяні традиції

Різдво не мислиме без колядок. Ці урочисті, глибокого змісту величальні пісні, різдвяної миті лунають у християнських родинах і церковних обителях.

На Закарпатті різдвяні традиції бережуть і примножують із покоління у покоління. Дідусі і бабусі навчають колядок малечу, розповідаючи багато цікавого про улюблене свято.

Кожна колядка – по-своєму унікальна, передає віковічну історію і незрівнянний колорит багатонаціонального краю.

Коляда різдвяної миті є символом достатку і благодаті у родинах.

За свідченням старожилів, раніше на Різдво із колядою мали право ходити самі чоловіки. Ця традиція не втратила своєї істини і дотепер. Навіть господар мав першим зайти до оселі зі жмутом сіна чи соломи, розкидаючи по закутках і промовляючи тричі те символічне «Христос Рождається!» А родина у відповідь: «Славімо Його!» Застилаючи сіном підлогу, жменю сіна обов’язково треба було поставити і під стіл, за яким вечеряла уся родина, аби велося у газуванні.

На Закарпатській Перечинщині традицій чимало, зокрема, і різдвяних. Тут колядують і малий, і дорослий, і по одинці, і групами. А найдостойніших колядників зустрічають оплесками просто неба на урочистих гуляннях «Перечинські колядки» у місті Перечин.

–На Перечинщині колядують і ромською, і словацькою, у русинською. Адже тут проживає багато національних меншин, - розповідає мешканка із Туря-Ремети Олена Белей. –Поширеними у регіоні є колядки «Нова радість стала», «У Віфлеємі новина», «Коли ясна звідза», («Кедзі ясна гвезда» словацькою), «Рожденство», «Небо і земля», «Дивная новина».

–Без дозволу господаря, – наголошує пані Марія із Зарічева, колядник не ввійде до обійстя. А, отже, перед будинком знадвору колядники розпочинають колядувати й просити: «Чи пустите хижку повеселити?». Із тими словами очікують на добродушний прийом від господарів. А зайшовши до хати із Вертепом, щиро вітають родину зі святом і колядують, просячи здоров’я мешканцям будинку та припадаючи на колінах перед малим Ісусом, народженим у яслях. Та до закінчення святої вечері, за давнім повір’ям, колядників не пускали до хати, мовляв цілий рік не поведеться в родині.

Цікавим є те, що і сьогодні у закарпатських родинах ще вірять у давні традиції та довіряють повір’ям що до цього свята. Одним із дуже цікавих повір’їв на Перечинщині є лякання господарем плодового дерева у саду, яке погано вродило у минулому році. Чоловік бере сокиру і, нібито замахуючись на дерево, приповідає: «Не зародиш наступного року, – зрубаю!» Але, звісно, то усе жартома. Хоч за словами господаря із Перечинщин, пана Івана, дерево і дійсно, мовби лякаючись бути зрубаним, починає давати уже згодом плоди.

Нагадаємо, Різдво на порозі! Як зустрічають Святвечір у Західній Україні