Втрачений Виноградів: краєзнавець розповів історію виноградівського "зеленгоспу" (ФОТО)

Місцевий краєзнавець Іван Біланчук розповів про цікавинки міста над Тисою

Один розділ майбутніх «Нарисів історії Виноградова» , які готує до друку краєзнавець Біланчук І.І., присвячений дуже популярному колись серед виноградівців і відомому далеко за межами міста «Радгоспу декоративних культур», більш знайомому городянам як «Зеленгосп», повідомила в мережі Фейсбук Valentina Fil-Zhupanyn.

Своє визнання і славу наш зеленгосп почав здобувати ще в дорадянський період, за часів свого першого організатора Федора Черничко (пізніше змінив прізвище на Ференц Черфої), який мав спеціальну освіту квітникаря і садовода. В цій галузі не мав рівних. Своєю працелюбністю і професійним вмінням забезпечив собі авторитет і, звичайно, мав непогані прибутки. 

Маючи свій власний земельний наділ, Черфої вирощував розсаду, квіти, кущі, робив букети і вінки, природньо, із живих квітів. Можна сміливо твердити, що він був основоположником паркового дизайну у місті. Та навіть більше: уже в перші роки радянського періоду на Закарпатті його запросили у Москву, де він зробив із квітів величезний портрет Леніна і Сталіна. За цей килим-шедевр наш квітникар отримав нечувану в ті часи премію -10 000 рублів! І це ще не все - вдома йому залишили у власності земельну ділянку, на якій він продовжував займатися улюбленою справою. Водночас Ференц Черфої очолював зеленгосп у місті, який тоді не був самостійним підприємством, а лише підрозділом комбінату комунальних підприємств. Фері бачі був дуже вимогливим керівником.

Як згадує житель міста Юрій Євгенович Медвецький (він працював робітником зеленгоспу у 1961-1963 роках), Ф. Черфої ретельно вчив своїх працівників усім премудростям своєї професії: щепити, вирощувати розсаду, готувати грунт, правильно садити квіти, кущі, дерева, вирощувати саджанці в шкілці. Всі сім годин робочого дня працівники були зайняті виробничими справами, часто з ними працював особисто Фері бачі, коли бачив, що вони не встигають вкластися в строки проведення необхідних агротехнічних заходів. Юрій Євгенович також розповів, що протягом літніх місяців Ферібачі кожного дня вдосвіта засаджував квітами форму числа, яке відповідало даті. Робітники, в т.ч і Ю. Медвецький, кожного ранку міняли дати на живому календарі, який спочатку знаходився у скверику навпроти банку, а потім і біля входу в парк "Комсомольський" (тепер на його місці розміщений центральний універмаг). Але найбільшою цікавинкою було те, що Ф. Черфої висаджував ті квіти, які саме того дня розквітали.

Одним з шедеврів Ф.Черфої стає квітковий годинник, який прикрашав площу навпроти римо-католицької церкви. (Тепер там розташований 24-х квартирний будинок). Величезний циферблат був поділений на сектори, які засаджувалися квітами, що розквітали поступово, саме в ту годину, що була вказана на циферблаті. Цей витвір захотіли мати і в Києві , і в Москві. Ф. Черфої поїхав в наші столичні міста і там блискуче справився з поставленим завданням, більше того навчив столичних квітоводів цій премудрості. Зеленгосп за це отримав у подарунок автомобіль ГАЗ-67Б, на якому їздив здебільшого директор комбінату комунальних підприємств - Ісак.

Тривалий час робітники зеленгоспу робили живі килими з квітів перед адмінбудівлею райкому партії та райвиконкому. Це був справжній витвір мистецтва заввишки 2 метри.

Згодом зеленгосп, який очолював Ф. Черфої, переріс статус підрозділу міського комбінату, його переводять до складу обласного тресту зеленого господарства під назвою Виноградівська дільниця зеленого господарства, яка отримує статус юридичної особи. Очолює дільницю Юрій Михайлович Лацанич, колишній обліковець зеленгоспу, але 12 лютого 1972 року , зазначу, дуже поважна у місті людина Ю. Лацанич помер і до вересня цього року колективом керував Федорцанич, колишній голова окружного народного комітету в другій половині 40-их років. Його змінив Петро Миколайович Леньо, великий ентузіаст і спеціаліст-біолог. При ньому зеленгосп стає ще потужнішим і змінює назву на Виноградівську контору зеленого господарства, а з грудня 1977 року – на радгосп декоративних культур. 

Про це красномовно свідчать факти. Площа всіх земель, виділених зеленгоспу перевищила 21 га, а закритого грунта тобто оранжерей більше 3000 кв.м. В господарстві з’являються трактори, вантажні автомобілі та інша техніка, встановлено водонапірну башту, пробурили 70 метрову свердловину для поливу рослин.

Слід підкреслити, що Петро Миколайович Леньо був непересічною людиною. Він підніс квітникарство в місті на дуже високий рівень, невтомно працюючи над виведенням нових сортів і гібридів рослин. Так, напередодні московської олімпіади в зеленгоспі вивели новий сорт цикламену - бархатний, який широко застосовувався в озелененні Москви під час Олімпіади 1980р. За це Петро Миколайович Леньо з групою працівників зеленгоспу був нагороджений поїздкою на декілька днів до Москви.

На жаль, із-за важкої хвороби П.М.Леньо змушений був залишити зеленгосп, але не покинув улюблену справу, очоливши станцію юних натуралістів. Юні вихованці дуже любили Петра Миколайовича, відчуваючи, що він вкладає у цю справу всю свою душу. 

Працюючи на станції, склав унікальну "Екологічну стежку Чорної Гори". Час від часу він водив цією стежкою учнів, студентів-біологів УжДУ, на кожній зупинці розповідаючи про її флору і фауну особливо про лікарські рослини того чи іншого поясу Чорної Гори, в яку був закоханий.

Змінив П.М.Леньо на посаді керівника радгоспу декоративних культур 1980 році Михайло Іванович Тур’ян, При ньому радгосп досяг найвищого економічного злету протягом 1980-х років. Проте, на жаль, у першій половині 90-х, незважаючи на всі зусилля, господарство почало занепадати. Як не намагалися керівники і фахівці зеленгоспу , зокрема І.І.Барчук, Т.В.Клюса, М.М.Чейпеш, М.Коцан і багато інших відданих улюбленій справі людей зберегти своє підприємство, все було марно. Інфляція, яка галопувала у нашій державі, зводила нанівець будь-які творчі і новаторські підходи у виробництві.

У 2000 році М.І.Тур’ян вийшов на пенсію. Змінила його на посаді керівника «Зеленгоспу» Тетяна Василівна Клюса. Однак відродити колишню славу цього унікального колись підприємства було вже неможливо і у 2007 році воно було де-юре ліквідоване.

Нагадаємо, що на Виноградівщині існує село-привид.