У цю весняну пору горяни з Міжгірщини на Закарпатті вирушають у походи за пістряками – делікатесними грибами. Гриби з’являються на старті травня, коли дерева вкриваються зеленню.
Здебільшого цей калорійний лісовий харч росте на буках: як здорових, так і гнилих. Рідше – на яворах. Особливо рясно рояться пістряки з мучним запахом під довжелезною полониною Кук, довкола якої багато букового пралісу. Тут можна лише з одного дерева їх напакувати цілий рюкзак.
- Найлегше трофеї дістати на повалених вітрами, старих деревах. В іншому разі доводиться дертись на саму вершину крони, - ділиться секретами «тихого полювання» досвідчений грибар Іван Бундзяк.- Трапляються і гриби-рекордсмени. Діаметр одного пістряка, що нагадує слоняче вухо, інколи сягає за півметра. Щоб знайти такого гриба , треба намотати не один кілометр хащовими нетрями.
Пістряковий ажіотаж триває всього два-три тижні, бо “дерев’яні” гриби швидко старіють і у твердому виді стають непридатними для їжі.
А готують грибну страву за простим дідівським рецептом: свіжі гриби після відвару смажать на сковорідці разом салом, цибулею, додаючи трішки сметани. Смакота така, що й пальці оближеш.
На знімку: на такі пістрякові припаси регулярно щастить лісовому мандрівнику – 57 –річному міжгірцю Івану Бундзяку.
Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ