Культурно-белетристичний часопис Світової ради русинів відтепер видається на Закарпатті.
Його головним редактором нещодавно став молодий учитель-краєзнавець зі Свалявщини, активний пропагандист русинської культури Юрій Шипович.
У журналі традиційно висвітлюються культурно-етнографічні атракції русинських громад Словаччини, Угорщини, Сербії, Румунії, Польщі, США, інших країн, а також на Закарпатті. Вміщуються матеріали з минувшини та сьогодення, плани, заяви Світової ради русинів тощо.
"Попри це у номері ви знайдете много нового й незвичного. Сюди включено чимало творів красного письменства і критичний матеріал до новинок літератури", - пише у передмові до журналу Юрій Шипович.
Домінування белетристичних творів – одна з помітних особливостей теперішнього «Голосу русина».
Читач знайде в ньому оповідання «Чудо» одного з найкращих закарпатських прозаїків минулого сторіччя Олександра Маркуша, новелу з життя «Смутна історія» сучасного автора з Малої Копані Олександра Хуста (Купара). Для тих, хто слідкує за літературним процесом у краї, корисним буде «Огляд розвитку русинської прози здавна й до сьогодення» Михайла Алмашія, а також порівняльний аналіз Андрієм Контрошом п’єси Духновича «Добродітель превишаєт богатство».
Привертають увагу і публіцистичні твори Штефана Сухого «Як я став сталіністом», Еміла Кубека «Великодний дар», цікаві інформаційні повідомлення про русинський фестиваль у Свиднику, реорганізацію греко-католицької церкви в Угорщині.
Уміщені в часописі матеріали зберігають певні відмінні особливості русинської мови авторів у залежності від граматик, які вони використовують при написанні своїх творів. При цьому заслуговує на увагу намагання редактора не лише зберегти мовну ідентичність русинського журналу, але й зробити його зрозумілим для читачів у різних країнах і, передусім, у нашому краї.
Нагадаємо, раніше «Голос русина» видавався в Пряшеві за сприяння уряду Словацької Республіки. Закарпатська прописка журналу, безумовно, є позитивним фактором, який сприятиме реалізації національних устремлінь русинського населення краю щодо їх визнання Україною. Проте на даний час, з огляду на суспільно-політичну ситуацію в країні, сподівання на державну підтримку видання, за прикладом наших європейських сусідів, поки що виглядають передчасними.