Життя за гратами: ексклюзивні історії Ужгородського СІЗО ч.2 / ФОТО.

«Голос Карпат» публікує другу частину історій людей, які відбувають термін в Ужгородській установі виконання покарань № 9.

Частина 2. Із надією на помилування.

…Йому дали довічне. Уже 13 років Ігор (ім’я змінене) відсидів. За його словами – ні за що. Зараз йому 40. Що попереду? Він неохоче про це говорить. До прийняття нового Кримінального Кодексу право просити про можливість помилування чоловік отримав би лише років через сім. Зараз ситуація змінилася: він уже може писати листа Президенту. Каже, що так і зробить. Він дуже розраховує на позитивну відповідь Глави держави, хоча і добре розуміє, що навряд чи стане першим у цьому питанні (випадків помилування президентом довічників в Україні ще не було)

У Криму на Ігоря чекає дружина, троє дітей, на Івано-Франківщині - батьки-пенсіонери. Молодшому сину виповнилося 13. Старша донька недавно народила дитину. Тепер він уже дідусь. Каже, що з родиною підтримує чудові стосунки. На питання, куди повернеться, якщо його помилують, однозначно відповів – на Франківщину, мовляв, у Росії йому нема що робити. Сім’ю переконає також переїхати.

Ігор багато читає. Та врятували його не письменники і не психологи. «Тільки слово Боже дає натхнення жити», - такий зробив висновок за час перебування у тюрмі. І зараз його мрія – не вийти із в’язниці, пожити у монастирі.

Останні чотири роки Ігор вишиває бісером. Більшість робіт на релігійну тематику. (Якщо чесно, подібна вишивка у закутих руках – трохи моторошна картина.) Техніка складна, і для людини, яка зовсім не розбирається у цьому, його роботи – справжній витвір мистецтва. Це важко уявити, але на зворотній стороні вишивок нема жодного вузлика! Це показник високого класу. За роботу береться охоче, були б тільки необхідні матеріали.

Раніше «Голос Карпат» показав будні ув'язнених в Ужгородській установі виконання покарань № 9.

Фото: Павло Білецький

Читайте також: