Ексголови Закарпатської ОДА про перспективи та ризики створення Берегівського району.

Чи має шанс Виноградівщина залишитись на адміністративній арені Закарпаття, або ж долю району вже вирішила центральна влада?

Голос Карпат звернувся до ексголів Закарпатської обласної державної адміністрації і попросив їх прокоментувати такий крок в адмінреформі.

Головною адміністративною темою для Виноградівщини впродовж останнього місяця залишається заплановане Кабміном приєднання до Берегівського району. Але якщо таку адміністративну одиницю як Виноградівський район можна втраченою, то за центр новоствореного району ще можна поборотись. Попри ту відмінність, що Берегово це місто обласного підпорядкування, з Виноградовом вони рівнозначні в боротьбі за головне місто Берегівського району нового формату. Тому інтрига зберігається до кожного наступного пленарного засідання Верховної Ради, поки парламентарії не приймуть проєкт Постанови №3650.

1 липня Комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування рекомендував Верховній Раді прийняти проєкт Постанови, згідно якого на Закарпатті має бути утворено 5 районів — Берегівський, Мукачівський, Тячівський, Ужгородський та Хустський. Згідно з рекомендованим документом центр Берегівського району нового формату має бути в Берегові.

Для Виноградівського району, який приєднують до Берегівського, це означає фактичне адміністративне забуття. Для Берегівщини, понад 70% населення якої зараз це етнічні угорці, позбавлення умовного статусу «угорського району»: приєднання Виноградівщини знизить етнічний показник до 40%.

Олег Гаваші, український політик, посол України у Словацькій Республіці (2010–2016 роках), голова Закарпатської обласної державної адміністрації (2005–2010 роках). У 2001 році очолював Виноградівську районну державну адміністрацію.

- Нове районування Закарпаття: які бачите перспективи і як оцінюєте ризики?

«Сьогодні ніхто не заперечує необхідність адміністративно-територіальної реформи. Будь-яка реформа, яка зачіпає інтереси великої кількості людей, повинна проводитись для покращення умов та рівня їх життя. Але формування адміністративно-територіальних одиниць має відбуватись не через території, а, перш за все, через повноваження і ресурси.

Ризики тут не в самій реформі, а в її реалізації. Ми це чітко бачимо на прикладах медичної реформи і реформи правоохоронних органів, куди можна далі розвиватись, якщо попереду нас чекає конфлікт повноважень і ресурсів. У нас дуже багато реформ, які мають перспективи. Всі питання в їх реалізації.»

- Чи вважаєте доцільним створення Берегівського району в новому форматі (з приєднанням Виноградівського)? Як оцінюєте вибір адміністративного центру об'єднаного району?

«Питання стоїть не в приєднанні однієї одиниці до другої, а в самій ідеї адміністративно територіальної реформи - створення нових адміністративних одиниць. І Берегівський, і Виноградівський район – це прикордонні райони. В них є спільні інтереси і, можливо, варто з цього виходити, а не говорити одразу Берегівський чи Виноградівський район. Прийняти рішення, наприклад, назвати Прикордонний район. І потім вже знайти аргументи, яке місто повинно бути центром цього району.

Я розумію, чому вирішили, що Берегово буде центром, зрозуміло. Одним із аргументів стало те, що Берегово – це місто обласного значення. Але коли здійснюється така велика реформа, то потрібно подумати про доцільність змін і про пошук аргументів для доцільності цих змін.»

- На Вашу думку, як вплине статус адміністративного центру на розвиток міст? Які нові перспективи у Берегова і які - у Виноградова?

«Ваше питання стосуються Берегова і Виноградова, але реформа робиться не тільки для цих міст, вона робиться для всієї України. Тому таких питань виникає дуже багато.

Для Закарпаття більш проблемним питанням є створення адміністративної одиниці з центом в Ужгороді, до якого віднесуть Великоберезнянський і Перечинський райони. Однозначно, що Великий Березний і Перечин з цього виграють, а от питання чи виграє Ужгород. Тому це важливе питання, яке стосується не тільки цих двох міст, в першу чергу буде залежати від повноважень, які вони будуть мати, розподілу бюджету і ресурсів, наданню послуг. З цього повинні виграти всі: і центри, і громади, об’єднані навколо цих центрів. Реформа повинна проводитись для того, щоб всім стало краще, а не одним краще за рахунок інших.

Берегово і Виноградово більш-менш рівні за своїми можливостям і ресурсами міста, а от Ужгород і Великий Березний – це дилема. І таких прикладів дуже багато по всій Україні.»

- Чи є ризики конфліктів, акції непокори і протестних настроїв серед населення на фоні приєднання районів? Як цього уникнути?

«Конфлікти вже є. І вони є практично по всій Україні, в кожному регіоні. Однозначно, що ці конфлікти локалізуються у питаннях повноважень і ресурсів, неминучого скорочення посад, розподілу влади на місцях, змінами, в кінці кінців, політичних сил на місцевому рівні.

Уникнути їх можна приймаючи правильні, виважені, аргументовані рішення по реалізації реформи і проводячи активну роз’яснювальну роботу. При цьому аргументи повинні бути не такими, які ми чуємо сьогодні: буде краще. А з роз’ясненням, чому саме так буде, чому ефективно, а чому ні чому буде краще, в чому ефективно, в чому не ефективно. Зараз мотивують тим, що так прийняли. А чому так прийняли? А що на місцях зробили народні депутати, в першу чергу мажоритарники і їх помічники, місцева влада, місцева влада, в кінці кінців, повинні вести роз’яснювальну роботу на місцях. Нажаль, на сьогоднішній день не так.

Потрібно доносити до людей з усіма плюсами і мінусами. Коли люди будуть знати правду і володіти обє’ктивною інформацією, то будуть і виконувати. За інакших умов окремі політичні сили будуть користуватися ситуацією і ми будемо мати конфліктні ситуації і акти непокори. Це стосується не тільки Закарпаття. А взагалі адмінреформа - питання загальнодержавне, яке розумно виносити на референдум.»

Олександр Ледида, український політик, голова Закарпатської обласної державної адміністрації (2010-2014 роках), народний депутат України 5 скликання.

- Нове районування Закарпаття: які бачите перспективи і як оцінюєте ризики?

«Стратегічно це треба робити, тому що дуже подрібнена територія. Але перед тим, як приймати таке рішення, повинна бути розроблена стратегія і принципи районування територій України. Такої стратегії і принципів дотепер ніхто не побачив. Тому я рахую, що це треба робити, але як це зроблено зараз - це не правильно.

Також треба робити зміни в Конституцію, тому що територіальний поділ це конституційна норма. Треба починати з цього. Але якщо робити зміни в Конституцію, то ніколи конституційна більшість в Парламенті не прийме, поки не будуть зрозумілі правила і ці бажання певних людей в Україні не будуть виконані, тому що тоді треба буде слідувати букві закону Конституції.»

«Створення Берегівського району це більше політичне рішення на рівні держави. По одній простій причині - Зеленський обіцяв багато зробити для людей. Обіцяв змінити прийняті Закони про мову і освіту. Венеціанська комісія дала заключення, що ці Закони не відповідають правам людини і тому зараз Угорщина блокує багато питань щодо Євросоюзу і НАТО.

Для того щоб зробити щось на зустріч Угорщині, після зустрічі міністрів закордонних справ влада вирішила зробити такий політичний крок як «подачку» для Угорщини. Мовляв бачите, ми зробимо для Вас це, а ви починайте з нами спілкуватися, співпрацювати. Тому я рахую, що це не правильно. Треба вирішувати щодо тих Законів, які на сьогоднішній день роз’єднують суспільство. Це Закон про освіту і про мову.»

«Якщо центром району стане Берегово, то воно буде розвиватись більш динамічно ніж Виноградів. Попередньо всі державні органи виконавчої влади будуть у Берегові – суд, прокуратура, поліція, податкова і ще багато інших таких інституцій органів державної влади. Плюс передбачається опорна лікарня. Тобто лікарню у Виноградові будуть закривати через відсутність коштів у виноградівської громади. Натомість буде опорна лікарня, яка буде фінансуватись з державного бюджету. Багатьом медичним працівникам з Виноградівської лікарні доведеться змінювати місце роботи і перебиратись у Берегова.»

«Якщо говорити про акції, то закарпатці в цих питаннях дуже пасивні. Якщо будуть якісь кошти, буде якась організація, то можуть зробити якісь акції. Але судячи за останні 20 років, навіть враховуючи події збройного перевороту в Україні, в Закарпатті люди не збираються. Коли потрібно було зробити якусь акцію у 2014 році, приїжджали на автобусах люди з Івано-Франківська, Львова, Києва. Закарпатці є законослухняні. Рахують: якщо ми обираємо владу, влада має для нас працювати. Закарпатці обрали Зеленського з таким показником, що тепер розраховують, що він щось зробить для них. От він і зробив перші кроки для закарпатців.

Не можна велике приєднувати до малого. Логічно, з моєї точки зору, якщо є у два рази більший Виноградівський район, то центр робити у Виноградові. Це всі розуміють.»

Василь Губаль, український політик, голова Закарпатської обласної державної адміністрації (2014-2015 роках), депутат Закарпатської обласної ради.

«Адмінреформа і укрупнення районів потрібне для скороченню тих видатків які несе держава. У нас забагато бюрократії і чиновників.

Сьогодні є проект об’єднання районів, розподілу області на шість районів. Це пропозиція Кабміну, але як проголосує Верховна Рада, поки що ми не можемо сказати. По Хустському району все зрозуміло. Рахівщина також висловила свою позицію і, попередньо, відстояла свій район. Їх почули. По Виноградівщині я звернення не бачив. Тому, мабуть, вони згідні бути у складі Берегівського району.»

Геннадій Москаль, український політик, голова Закарпатської обласної державної адміністрації (2001-2002 та 2015-2019 роках), народний депутат України 6 скликання, депутат Закарпатської обласної ради, генерал-лейтенант міліції.

- Нове районування Закарпаття: які бачите перспективи і як оцінюєте ризики?

«Не бачу ніяких перспектив. Щодо ризиків, то Закарпаття перестане існувати як область, тому що в подальшому будуть внесені зміни до Конституції України. В новій редакції пропонується такий варіант адміністративно-територіального поділу як Автономна Республіка Крим, міста Київ і Севастополь, області, райони, міста і об’єднані територіальній громади. Як можна сьогодні дати заключення на ОТГ, якщо в Конституції немає такої адміністративної одиниці як ОТГ? Кабінету Міністрів потрібно робити зміни до Конституції України. Вони знають, що не наберуть необхідні голоси у Верховній Раді, бо з 27 суб’єктів, має залишитись тільки 12 областей.

Закарпатська обласна рада поділила Закарпаття на 64 ОТГ. Виникає питання, для чого райони? А якщо в області буде 3-5 районів, то для чого тоді область? Наприклад, я не вірю, що в Комітеті вирішили залишити Рахівський район. А що робити з інфраструктурою ліквідованих районів? За що цю інфраструктуру, починаючи від усього того, що було на балансі районних рад і закінчуючи стадіонами, будуть утримувати новостворені ОТГ? На ці питання відповіді ніхто так і не дав. Сьогодні лише борються за податок на доходи з фізичних осіб. Хтось окрім того щоб критикувати, просто чекав свого часу. А всі хто критикував, уже просто води до рота набрали і мовчать. Хотіли бути реформаторами і децентралізаторами не розібравшись в ситуації, а вона їх привела в глухий кут.»

«Якщо об’єднати Берегівський з Виноградівським районом, угорці залишаються в меншості, десь 43% вийде і то за даними перепису населення 2001 року. А говорять, що «продали Виноградівський район угорцям». Так «розбавлять» угорців і в Мукачівському, Міжгірському, Хустському, Тячівському районах, не зважаючи на регіональні відмінності.

Для чого об’єднувати Виноградівський район з Берегівським. Це історично сформований район, який був при Австро-Угорщині, Чехословаччині, Угорщині, СРСР і нікому не заважав. Куди подіти Виноградівську районну лікарню, геріатричний пансіонат, музичну і художню школи, районну бібліотеку, стадіон? Це все буде закрито. Ця реформа робиться для людей? Я не знаю, для кого і для чого вона робиться. А на Виноградівщині мовчать.»

«Ніяких для міст перспектив немає. Буде Берегівська ОТГ і Виноградівська ОТГ. Більше не буде такого поняття, як міста районного чи обласного підпорядкування, лише рядове поняття «ОТГ», якого нема в Конституції.»

«Щоб уникнути ризиків – потрібно залишити так, як є. Я дивуюся, які ми можемо робити реформи, коли ми найбідніша країна у цілій Європі? Друге – це абсолютний крах бюджету України, крах обласного бюджету, крах районних бюджетів. Хто в умовах кризи, в умовах різкого спаду виробництва, спад імпорту і експорту, масового безробіття, закриття підприємств і ФОПів реформи проводить?

Виноградівський район – абсолютно туристично-привабливий самодостатній район, має кордони з Угорщиною і Румунією, є вся інфраструктура повністю. А території традиційного проживання етнографічних груп? Лемків, верховинців, є Мармарощина, Гуцульщина. Тобто Закарпаття ділиться не тільки на райони. Це не враховують.

Чому обласна рада не збиралася на сесію з приводу нового районування Закарпаття? Коли ділили область на ці 64 ОТГ мене, навіть, як депутата обласної ради, не запросили. А я їх питав «що робите, люди добрі»? Децентралізація – це останній цвях у домовину Закарпаття. Насправді, окрім емоцій і лайливих слів до обласної ради і депутатів Верховної Ради, сказати більше нічого.»

Нагадаємо, раніше з приводу нового формату Берегівського району, свої експертні думки висловили консультант з юридичних питань Офісу реформ і виконавчий директор Закарпатського регіонального відділення Асоціації міст України Олег Лукша, кандидат політичних наук, доцент кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій Михайло Шелемба та історик Володимир Фенич.

Також приєднання Виноградівщини до Берегівського району прокоментував народний депутат 7 скликання від ОВО №73 Іван Бушко. Політик запропонував можливість розгляду ширшого формату району, який включатиме, зокрема, і території Іршавщини.