Угорська праворадикальна партія опублікувала на сайті alfahir.hu відкритого листа до народу України, де висловила міркування із приводу воєнних дій на території України.
Наводимо його зі скороченнями:
«Усвідомлюючи історичну відповідальність, керуючись щирими намірами, з чистою совістю звертаємось до воюючих в Україні сторін, до народу України, а також до керівників європейських країн, які наразі тільки спостерігають.
Йоббік як друга за величиною партія Угорщини стурбовано відстежує щодня трагічні події, які величезними кількостями смертей та крові поливають кращі дні в Східній Україні. Йоббік як відповідальна політична сила прагне в першу чергу тут у Європейському Союзі зламати стіну мовчання і щиро звернутись до усіх народів Європи!
Ми працюємо в Угорщині над тим, щоб усіма можливими засобами запобігти кровопролиттю, ескалації війни. Ми угорці прагнемо жити в мирі з усіма народами Європи. У нас біда не з народами, а з тими брехливими урядами, які затягують наші народи у безглузді війни. Жодної угорської, русинської, польської, російської чи якраз української жертви не зможе доповнити жоден із безглуздих урядів! Померлі це уже наші спільні втрати, які точно так болять і їх не вистачає своїм народам, як і власним сім᾽ям. Щоб уникнути подальших жертв, ми не можемо залишатись у бездіяльності, і повинні щиро говорити перед світовою громадськістю.
Просимо європейських громадян, щоб вони були не тільки Чарлі, а донецькі і луганські також, або просто такими шукачами істини, солідарними людьми, які не знають подвійних стандартів! Не тільки в Парижі хай виходять мільйони людей проти насильства, а в Києві також хай демонструють людські цінності, показуючи те, що важливе життя не тільки багатих західних громадян, але і людей, затягнутих у безглузду війну на сході Європи.
[…]
Нам, угорцям, русинам, полякам, українцям та росіянам потрібно жити в мирі один з одним, і ми не можемо допустити, щоб ми проливали кров через накази та фінансування зовнішніх сил.
Нам, угорцям, не ворог ні українець, ні росіянин. Зараз наші народи змушують втручатися у таку війну, у якій усі три сторони зазнають невиправних втрат. За теперішні втрати відповідальні не країни чи народи, а винятково ті політичні кола та уряди, які вважають, що їхній величезний потенціал надає їм право за бажанням гратися мільйонами доль та життів, без права брати за це відповідальність за наслідки. Віримо, що момент миру і справедливості незабаром наступить і ніхто не застрахований від відповідальності за скоєні злочини».
Йоббік також висловлює у листі щиру вдячність солдатам за те, що вони борються за свободу і просять, щоб захищалися в першу чергу угорці, русини та представники інших національностей, яких «українська влада гнобить десятиліттями, а тепер хочуть пожертвувати ними як гарматним м᾽ясом, і таким чином змінити етнічні пропорції в деяких областях України».
Звертаючись до українців, Йоббік наголошує на тому, що «нікому не подобається такий уряд, який прийшов до влади внаслідок фінансування та путчу влаштованого США і винятково виконує накази своїх годувальників. Нікому не подобається такий уряд, який підбурює власні народи один проти одного, і знищує все, бо це диктує їхній владний інтерес. […]
Завдання відповідального українського уряду наразі полягає у створюванні й утриманні миру між народами, щоб протистояти тому західному впливу, який заради власних геополітичних цілей здатний був спричинити громадянську війну в Україні. Відповідальний уряд поважає людську гідність національних меншин, права громадян чи вони українці, росіяни, угорці, русини, поляки чи румуни».
Завершується лист запевняннями, що Йоббік докладе усіх зусиль аби досягнути миру в Україні.