Історія закарпатської залізниці: Королево залізничне (ЧАСТИНА 1).

Нарис про історію закарпатської залізниці підготував королівський письменник Михайло Чухран.

Свій документальний твір автор присвятив 150-літтю появи поїздів у нашому краї.

Сьогодні подаємо першу частину цього історичного дослідження.

Справжньою візитівкою Королева слід вважати аж ніяк не королівський замок і зовсім не колоритних циганок, як гадають деякі приїжджі туристи.

Королево стало унікальним завдяки залізниці, яка сформувала його у сучасному вигляді робітничого селища, вдихнула у нього інженерно-технічну свідомість, зробила економічним центром усієї виноградівської Затисянщини.

Старт перетворення типового бідного угочанського села на динамічно розвинутий населений пункт стався у 1868 році, коли угорський уряд створив акціонерну державну залізничну компанію МÁV – Magyar Államvasutak, одним з підрозділів котрої стала компанія Угорська Північно-Східна залізниця (Magyar Északkeleti Vasút (MÉKV)). Залучивши кошти приватних інвесторів, дирекція компанії розгорнула будівництво залізничних шляхів у карпатському регіоні шаленими темпами. Адміністративно лінію Королево – Берегово – Батьово уведено в експлуатацію в листопаді 1869 року зі стандартною європейською шириною колії 1435 мм.

Біля Текова між Королевом і Севлюшем на Тисі були побудовані основний та заплавний мости, а магістральний дерев’яний міст побудували до літа 1872 року.

Залізничний рух розпочався 16 червня 1872 року сполученням Сатмарнейметі – Буштьогаза (теперішні Сату-Маре – Буштино), сполучивши Центральну Угорщину з Мараморошем, а згодом – з Буковиною. 24 жовтня цього ж року запустили рух у напрямку Королево – Чоп.

Таким чином, Королево стало важливим залізничним вузлом, де з’єднувались дві лінії Дебрецен – Буштино (фактично Угорщина – Буковина) і Королево – Сатмар (напрямок на Румунію та Сербію). До виконання робіт широко залучалися приватні компанії на умовах концесії. Так, у 1885 році будапештська компанія норвежця Грегерсена побудувала паралельно залізничному ще й транспортно-пішохідний міст, особливістю якого були двобічні криті галереї для пішоходів.

На північ від цього мосту, раніше побудований дерев’яний міст був замінений на залізний.

Цікаво те, що на австро-угорських лініях до 1872 року паровози мали особисті імена, як кораблі.

Лиш із збільшенням кількості паровозів перейшли на нумерацію їх. Цілком імовірно, що першими локомотивами в Королеві були паровози серії МÁV–ІІ, серію яких саме для Північно-Східної залізниці випустив віденський завод Wiener Neustädter Lokomotivfabrik.

Потім масовий випуск локомотивів розпочав будапештський завод Magyar Királyi Államvasutak Gépgyára – МÁVÁG, який у 1872-1874 роках направив у наш регіон 60 потужніших локомотивів серії МÁV–ІІІ.

Про надійність продукції заводу МÁVÁG свідчить той факт, що угорські дизель-поїзди курсують на лінії Батьово-Солотвино із королівського депо вже майже 50 років!

Перший паровоз МÁV, дозволена швидкість якого становила 100 км/год (1900 рік) – Джерело

Залізничний рух зростав з кожним роком, що не дивно, оскільки деревину, сіль та інші товари з Марамороша вже можна було перевозити не гужовим транспортом поганою дорогою або Тисою, а залізницею.

MÁV 601 був найпотужнішим локомотивом свої епохи (машинобудівний завод MÁV, 1914-1921)Зафіксовано, що в 1894 р. на станції Королево щодня курсувало 60 поїздів, з яких 18 приміських, 4 пасажирські (швидкі), 6 вантажних, господарсько-вантажні та мотриси.