1. Новини Закарпаття
  2. >
  3. Вся область
  4. >

Втрачений Виноградів: краєзнавець розповів про тюрму, міську управу, кам'яні церкви та зниклий фонтан

19.04.2019 22:45 Культура

Місцевий краєзнавець Іван Біланчук розповів про цікавинки міста над Тисою.

 Як і в кожному комітатському місті в обов'язковому порядку у Виноградові повинна була бути тюрма. Була вона і в Севлюші. Зараз із неї залишилося лише декілька фрагментів на дворі комітатського будинку (тепер там школа № 3). Перший поверх управління соцзахисту колись був приміщенням тюрми, вона звідси продовжувалась до сучасної будівлі бюро технічної інвентаризації. На місці в'язниці побудували продовольчий магазин міськторгу і банк "Аваль".
В чехословацький період розпочалося будівництво Палацу справедливості, яке не встигли закінчити в зв'язку з тим, що Чехословаччина була захоплена Німеччиною, а Підкарпатська Русь - Угорщиною. Будівництво велося на місці теперішнього ресторану "Тиса" і намічалося, що в підвальних приміщеннях буде тюрма, наверху суд і офіси для судової влади. Практично встигли побудувати підземну частину. Там тепер розміщений ресторан, якщо придивитися добре видно, що це колишні камери для утримання в'язнів. В радянський час міськторг на існуючих фундаментах побудував два поверхи - на першому був продовольчий магазин самообслуговування, що було новиною в місті. Тут також відкрили молочний відділ, бо існуючий в центрі міста по вул. Шевченка не справлявся з напливом покупців. Другу половину першого поверху віддали ресторану "Тиса". На другому поверсі розмістили універмаг "Дитячий світ", а в тильній частині - адміністрацію міськторгу.

Більшість виноградівчан і не здогадується, що на початку XX століття у міському парку (Варошкерт), що на вул. Пушкіна ( тепер стадіон "Пластик") розміщалася міська управа, яка згоріла. Безгосподарські руїни приваблювали місцевих жителів, які звідси забирали все можливе, що пригодиться в господарстві, особливо будматеріали. Так, як будова управи мала глибокі підвали під усією спорудою, то вони стали жертвою любителів дармового. На місці управи утворилося заглиблення, бо щоб легше дістатися до каменю, фундамент розкопували з усіх боків. В радянський час, коли ще не працювала каналізація, цьому рукотворному котловану знайшли застосування - сюди почали зливати використану воду з бані, так утворилося невеличне озерце, в яке часто попадали м'ячі з футбольного поля. В чеський період міську управу побудували в центрі міста - там тепер Будинок культури та "Ощадбанк", а раніше тут розміщався районний вузол зв'язку.

Відрадно, що вдалося зберегти всі кам'яні церкви, побудовані в місті, більше того збільшити їх кількість в час незалежної України. Але, як уже згадується, в радянський час знесли всі придорожні хрести, особливо шкода за хрест на місці поховання померлих від холери - на узвишші біля підніжжя Чорної Гори, навпроти мікрорайону "Дружба". Мало хто знає, що промкомбінат і керамзавод, побудовані на місці міського кладовища (Вул. Вакарова). Вже майже немає слідів, більше того, завод "Джентерм" ще більше поглинув території колишнього міського поховання, побудували там нові, сучасні виробничі приміщення. Найближчим часом майже не залишиться і слідів від каплиці на замковій горі. У 1505 році тут, поблизу міста, Габор Перені збудував для монахів-францисканців прекрасну церкву разом з великим монастирем. У 1556 році на монастир напали реформати, повбивали ченців, святі реліквії кинули у колодязь, а монастир підпалили. З монастиря збереглася тільки напівзруйнована каплиця Пресвятої Трійці. На її стінах ще два-три десятиліття тому було видно фрагменти фресок, які на сьогодні вже зникли. Невтомний час робить свою справу, але до руйнування каплиці приклали руки і люди, які безжалісно знищують залишки цього мовчазного свідка історії, забираючи будматеріали для своїх господарських потреб.

Довгий час містяни не могли змиритися, що їх любимий фонтан у вигляді рибки, на якій сидить хлопчик, знесли. Перший варіант фонтана був круглим, але згодом його перенесли з центра скверика трохи ближче до вул. Шевченка, зробили більшим по площі, але прямокутним.  Їхнє обурення закінчилося лише після того, як встановили новий, оригінальний фонтан.

Діяв ще один невеличкий фонтан перед швейною фабрикою, але якось непомітно зник,  не викликавши ніяких емоцій у містян.

До цих пір важко повірити, що колись знаменитий центр відпочинку "Дубки" розібраний на будматеріали, незабаром важко буде знайти і його сліди.
Безслідно пропав дитсадок № 3, що був розташований по вул. Миру біля поліклініки. На місці приміщення школи № 5 виріс п'ятиповерховий будинок хлібокомбінату.

Вже дуже мало людей пам’ятає, що в парку ім.. Горького (тепер ім.. Перені) працював літній кінотеатр. Влітку, коли в  залах кінотеатру було спекотно і душно, люди віддавали перевагу можливості переглянути фільм на свіжому повітрі. Правда, тут був лише один сеанс, який розпочинався лише після того, як на дворі стемніє, і діяв такий кінозал лише з 1 травня до 1 жовтня. Спочатку такий кінотеатр працював в безпосередній близькості від основного по вул. Борканюка,7. Згодом був побудований стаціонарний кінозал з апаратною та касою на 600 місць в парку відпочинку. На жаль, його знесли, коли кіно поступилося місцем телебаченню. До цього додалося й реконструкція парку, і на думку проектантів кінотеатр не вписувався в їхню концепцію вдосконалення дизайну місця відпочинку.

Стерлися в людській памяті навіть згадки про досить оригінальний об’єкт в самому центрі міста, який в народі називали «Шампань пункт». Розміщався він на вул. Миру по сусідству з хлібним магазином «Чекотекс». Це були колишні підсобні приміщення з підвалами барона Яноша Перені. Тут зберігався виноматеріал із сорту Серемський зелений, який відправляли на Артемівський завод шампанських вин. А  було це в 1945-1950-их роках. На цій же території було родове помістя барона Яноша Перені, яке не залишилося в пам’яті виноградівців, можливо й тому, що барони жили скромно, просто і невибагливо. Свідченням цьому може служити «особняк» баронесси Луїзи Перені (дружини Ласло Оцила), який ще зберігся по вул.. Борканюка. Впевнений, що ці, хто навідається до нього будуть вражені їхньою невибагливістю.  

Ще на початку 1940-их років в місті були чотири синагоги, зараз залишилися – дві, одна по вул. Шевченка навпроти скверика з фонтаном нині використовується під майстерні побуткомбінату. Її перебудували, поставили перестінки. А от від четвертої, що була по вул. Тюльпанів і використовувалася як клуб райсільгосптехніки залишилася лише одна стіна.

Багато втрачено, багато розібрано, забуто.  Але щось таки збереглося. Воно лягло в основу цієї публікації.

Нагадаємо, що раніше краєзнавець розповів про Леніна, кінотеатр "Уранія" та зниклі придорожні хрести. Також, Іван Біланчук розповів і про інші втрачені визначні об'єкти Виноградова.

Читайте на ГК:БФ "Виноградів" зробив світлішим життя ще однієї родини з Виноградівщини, в якій є хвора дитина
Читайте на ГК:На Закарпатті прокуратура спільно з СБУ припинили схему незаконного вивезення деревини за кордон (ФОТО)
Читайте на ГК:В ставку на Виноградівщині втопився чоловік
Цей матеріал також доступний на таких мовах:Російська

Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Стрічка
Система Orphus