Місцевий краєзнавець Іван Біланчук розповів про цікавинки міста над Тисою.
На жаль, не залишилося навіть зображень деяких зниклих будов. Це відноситься до міської пожежної вежі, яку знесли при будівництві пошти, синагоги по вул. Тюльпанів (колишнього клубу райсільгосптехніки). Зараз із цього культового будинку залишилася лише одна стінка. Зникли всі придорожні хрести, що прикрашали місто в дорадянський час, повідомили на сторінці в мережі Фейсбук.
Зберігся малюнок одного хреста перед монастирською церквою св. Капістряна. Вже зовсім мало будов залишилося від військової частини, в якій розташовувався залізничний батальйон. На місці корпусу "Ріхтерка" восьмирічної школи № 2 виросла споруда митниці. Пропадають промислові підприємства (сиркомбінат, хлібозавод, комбінат хлібопродуктів, два консервні завод. Немає вже в споминах людей підприємства «Укрпівденцемремонт», оцтвого і спиртового заводів, промкомбінату (керамічного заводу), вже десятиріччями взуттєва фабрика не випускає жодної пари взуття.
Як уже згадувалося залишилося ще родове помістя Й. Гліка, але вже незабаром не залишиться і слідів його улюбленого дітища – цегельного заводу з унікальною тунельною піччю, який виробляв цеглу і найкращу в області черепицю. Вона ще збереглася на покрівлях деяких будинків. До речі, цегельний завод був побудований в 1905 році, щодня в дорадянський період випускав 20 тисяч цегли. На ньому було зайнято 40 робітників.
На ректифікаційному заводі (власник Й. Гутман) крім високоочищеного спирту випускали також ром і лікер. 90% виробленої продукції реалізовувалося в нашому краї, а решта - в Угорщині. В 1933 році по вул. Станційній, 10 (тепер склади А. Івашка) Шімон Кац заснував завод по виготовленню бритвенних лез. На центральній площі знаходився пам’ятник загиблим партизанам та воїнам . В парку біля фонтану був пам’ятник на якому зображені Ленін, який сидить, а біля нього стоїть його вірний учень Сталін.
Взагалі памятникам Сталіна дуже не повезло. Цікавою в цьому плані є доля пам’ятника перед гуртожитком політехнікуму по вул. Шевченка. Його встановили при будівництві металообробної школи в чехословацький період і, зрозуміло, там на п'єдесталі стояв Томаш Масарик. Коли їх змінили угорці на п'єдестал піднявся Міклош Горті, через декілька років цей почесний пост зайняв Йосип Сталін, але і він не набагато довше протримався. Керівництво політехнікуму зробило мудріший вибір - поставили макет супутника. Але насмішка долі - зараз постамент порожній, заростає травою, забудова магазину "РІО" затулила пам’ятник, із якого майже непомітно зник макет супутника - видно став жертвою шукачів металу.
Лише дуже старі люди у Виноградові памятають, що по вул. Станційній діяв, а один час і процвітав кінотеатр "Уранія". В архівних докуменах про горожанську школу в 1913-1914 навчальному році згадується, що старшокласники вже тоді відвідували кінолекторій. Заснував і побудував його Мор Крамер. Відношення до кінотеатру мінялося. Листаючи газети, можна знайти і похвальні відгуки, але їх було мало, більше було критики, особливо, за те, що під час сеансів по залу бігають щури, в незадовільному стані знаходяться вбиральні, тощо. В 1939 році «Уранію» реконструювали , збільшивши число посадкових місць до 300.На початку другої половини 1940-их років кінотеатр знесли. Ця доля чекала і ряд торговельних і побутових закладів по лівій стороні теперішньої вул. Миру.
Одинокими острівками старої забудови залишилися три споруди: монастиря францисканців, дитячої бібліотеки та районної бібліотеки (на розі вул. Миру та Борканюка). До речі ця будова використовується не по первинному призначенню. Другий її поверх довгий час був місцем готелю і лише недавно тут розташувалася районна бібліотека. На першому поверсі функціонував славнозвісний ресторан-казино "Рояль". В останні роки гортіївської окупації його переобладнали під кінотеатр пізніше мав назву ім. Борканюка, а зараз там торгові заклади в основному - магазини секонд-хенду.
До речі, біля цієї споруди розташовувався прекрасний парк- швидше сквер, при вході в який влітку зустрічав гостей календар із живих квітів - щодня мінялися дати, а щомісяця винахідливі робітники зеленгоспу обирали нові види квітів. Було дуже оригінально і привабливо. Зараз на місці старого скверика розміщено центральний універмаг.
Нагадаємо, першу частину про зниклі визначні об'єкти у Виноградові читайте за посиланням.