1. Новини Закарпаття
  2. >
  3. Вся область
  4. >

Виповнюється 120 років одному з творців української армії закарпатцю Дмитру Климпушу

05.11.2017 Культура Ексклюзив Голос Карпат

7 листопада виповнюється 120 років видатному громадсько-політичному і військовому діячеві Закарпаття Дмитрові Івановичу Климпушу.

Він  народився у Ясіні 1897 р. у багатодітній заможній селянській сім’ї. В рідному селі він ледь закінчив три класи народної школи. Працював у сільському господарстві, а також лісорубом і бокорашем. Під час Першої світової війни, в 1915 р. мобілізований в австро-угорську армію і відправлений на східний фронт.

На початку 1918 р. переведений на італійський фронт, там поранений і відправлений на лікування. Він виклопотав собі коротку відпустку додому, де й залишився. Тут вступив у сільську поліцію, яка охороняла село. Тоді був мобілізований в угорську армію в Мараморош-Сигет. Звідси його повернули на службу в Ясіня, де знаходився невеликий угорський військовий гарнізон і де почали розгортатися події, що згодом привели до утворення Гуцульської республіки.

У 1920 р. його призвали на дійсну службу в чехословацьку армію, де він закінчив курси і став старшиною, проходячи службу в Ужгороді та Севлюші (Виноградові). Після армії працював на лісозаготівлях, а згодом касиром у відкритому філіалі Підкарпатського банку в Ясіня. З 1928 р. — на власному лісопильному заводі, який працював аж до 1944 р.

Рано прилучився Дмитро до громадської роботи. З 1923 р. він вступив у члени Соціал-Демократичної Партії, до якої ще раніше вступили його брати. З 1923 р. став членом спортивного товариства «Січ». Президія нелінійної дирекції в Ужгороді 18 січня 1929 р. в інформації «Організація «Січ» на Підкарпатській Русі» доповідала земському уряду, що згадана організація була створена тут в 1920 р. українськими емігрантами за взірцем «Січових стрільців», її розпад датується початком 1922 р. Але «Січ» дозволили створити як спортивну організацію в 1923 р. в с.Ясіня. Таким чином виникло спортивне товариство «Січ» на чолі зі Степаном Клочураком. З 1925 р. по 1938 р. товариством «Січ» керував Д.Климпуш. У 1927 р. обраний секретарем сільської організації Соціал-Демократичної Партії Чехословаччини. Але роботу в «Січі» не кидав.

7 листопада 1938 р. Д.Климпуша викликали по телефону до Хуста із статутом спортивного товариства «Січ». Секретар прем’єра пові­домив, що Августин Волошин прагне створити в Карпатській Україні широку організацію «Січ». Згідно нового статуту колишня спортивна організація стала називатися Карпатська Січ і створювалася з центром в Хусті. 10 листопада 1938 р. статут Організації Народної Оборони Карпатська січ затвердив міністр Юлій Ревай. Гімном січовиків стала пісня «Гей, там на горі січ іде».

Головним командантом Карпатської Січі обрано Дмитра Климпуша, його заступником Івана Романа. При Головній команді були створені такі референтури (секції): організаційна, яку очолив Євген Кульчицький, військово-фізкультурна — Петро Чорний, культурно-освітня — Степан Росоха, адміністративна або секретаріат — Іван Рогач, господарсько-фінансова — Іван Роман.

В усіх округах були окружні команданти і відповідні референтури, в селах — сільські команданти. Д.Климпуш підписав також інструкцію, як організувати «Січ» на селі. Щоб подати їм допомогу, в грудні 1938 р. в Хусті відбувся організаційний з’їзд окружних референтів (понад 60 чол.). Його відкрив головний командант, він надав слово Е.Кульчицькому, який розповів про зміст інструкції по організації Карпатської Січі. В лютому 1939 р. в Хусті був проведений і другий з’їзд січовиків.

Головний командант турбувався про те, щоб Карпатська Січ була озброєна. В січні 1939 р. він просить у президії ради міністрів дозвіл на купівлю зброї: «Вишколення та виконування служби січовиками, — писав Д.Климпуш, — є можливе лише тоді, коди січовики будуть озброєні. Головне — це потрібно в більших селах та на пограничних містах, де час від часу занепокоюють наше населення зовнішні і внутрішні вороги Карпатської України».

Як свідчив хгодом М.Бандусяк, командант Д.Климпуш, «не знаючи про план змовників і не відчуваючи небезпеку для Карпатської України, маючи кілька заступників, він 13 березня після обіду виїхав поїздом до Ясіня на похорон чоловіка сестри Ганни — Івана Кувіка, що відбувся 14 березня».

Але до Хуста відразу не повернувся. Не знав командант, які події розгорнулися в Хусті буквально на другий день і після, а це була збройна сутичка між січовиками і чехословацькими солдатами. 14 березня Словаччина проголосила самостійність. Того ж вечора це зробив і прем’єр А.І.Волошин. 15 березня 1939 р. Сойм проголосив самостійність Карпатської України, обрав президентом А.І.Волошина, сформував новий уряд, і того ж дня угорські війська почали окупацію Карпатської України. Була оголошена мобілізація січовиків. На Красному полі між Великою Копанею і Хустом січовики зустрілись з угорським військом. Сили були нерівні, тому перші були розбиті.

Після визволення Закарпаття в жовтні 1944 р. основна маса українського населення висловлювалася за возз’єднання з Україною. Але ця подія ще не була юридично і фактично вирішена, як тут почали, як господарі, діяти органи «Смершу» 4-го Українського фронту, які, по суті, на чужій території розпочали шукати «ворогів», поширювати на них юрисдикцію радянських законів і арештовувати їх.

Д.Климпуш уже 8 грудня 1944 р. був затриманий і відведений у радянську військову частину. А постанова на його арешт була прийнята лише 12 грудня, ордер на арешт — аж 15 грудня. Перший протокол допиту датований 9 грудня 1914 р. У справі Д.Климпуша записано, що зізнання підсудний хоче давати українською мовою, хоч фіксувати будуть російською. Тому він просив перекладати йому все на українську мову.

Всі обвинувачення проти себе Д.Климпуш повністю відкидав. 21 січня 1945 р. прийнята постанова про припинення справи. Старший слідчий «Смершу» 18 армії старший лейтенант Турик, давши всі відомості про Климпуша і перерахувавши його конкретну діяльність, записав: «Прийнявши до уваги, що Климпуш Дмитро Іванович у відповідності з наказом НКВС СРСР  піддягає направленню в табір, постановив: слідчу справу по обвинуваченню Климпуша Дмитра Івановича з інкримінованого йому злочину по ст.58-3 КК РРФСР далі припинити. Климпуша Д.І. направити в табір, справу здати в архів».

Потім, після другого арешту, в протоколі допиту від 26 травня 1947 р. Д.І.Климпуш сказав: «З 1944 року я понад рік перебував в робітничому таборі на шахтах в Єнакієві Сталінської області; потім захворів і два місяці перебував у госпіталі в м.Сталіно. Після вилікування мене направили в м.Київ, де чотири місяці пробув в тюрмі». Звільнення відбулося в січні 1947 р., і він дома в Ясінях працював деякий час бухгалтером ліспромгоспу. Та 21 березня 1947 р. з’являється постанова про новий арешт Д.І.Климпуша, а 11 квітня він здійснюється і слідує допит за допитом, які веде слідчий Зудов. Так утворюються чотири томи кримінальної справи

Його справу було подано не громадянському суду, а позасудовій інстанції, так званій особливій нараді при Міністерстві безпеки СРСР. Ось виписка з її протоколу: «Климпуша Дмитра Івановича за шпигунство і участь в антирадянській націоналістичній організації ув’язнити у виправно-трудовий табір строком на 8 років, рахуючи строк з 11 квітня 1947 року». Звільнений з нього 26 липня 1955 р. Через чотири роки він помер. Лише 2 лютого 1993 р. Д.Климпуш був реабілітований.

Життя Д.Климпуша є прикладом служіння рідному народові і незламної вірності обраному у юності шляхові.

Сергій Федака. 

Нагадаємо, в мережі розповіли історію улюбленої страви закарпатців "Рокот крумплі".

Читайте на ГК:Найвищий водоспад Закарпаття облаштують новою оглядовою альтанкою / ВІДЕО
Читайте на ГК:В мережі розповіли історію закарпатського села Богдан / ДОКУМЕНт
Читайте на ГК:На Закарпатті лісівники почали підгодовувати диких тварин
Цей матеріал також доступний на таких мовах:Російська

Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Стрічка
Система Orphus